СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
УХВАЛА
від 28.04.99
(Витяг)
У жовтні 1997 р. Б. звернулася в суд із позовом до ТОВ "Торгово-виробнича фірма "Пролісок" (далі - ТОВ) про стягнення 798 грн. 11 коп., посилаючись на те, що при створенні ТОВ у 1995 р. вона як один із його засновників при викупі виробничих приміщень внесла 610 грн. У червні 1996 р. вона звільнилася з роботи і вийшла з числа засновників ТОВ, але їй було повернено не всю внесену суму з урахуванням інфляції, а лише 459 грн. 94 коп.
Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 15 вересня 1998 р., залишеним без зміни ухвалою судової колегії в цивільних справах Вінницького обласного суду від 13 жовтня 1998 р. та постановою президії цього суду від 10 грудня 1998 р., позов задоволено частково - стягнуто з відповідача на користь позивачки 150 грн. 06 коп. недоплаченої їй частки в статутному фонді ТОВ.
Заступник Генерального прокурора України порушив у протесті питання про скасування всіх судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції у зв'язку з їх необгрунтованістю та невідповідністю закону. Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України протест задовольнила з таких підстав.
Задовольняючи позов Б. частково, суд першої інстанції встановив, що позивачка в 1995 р. входила до складу засновників ТОВ і її частка у статутному фонді товариства складала 6 млн. 100 тис. крб., або 1,7%. У червні 1996 р. вона звільнилася з роботи і вийшла з числа засновників ТОВ, тому відповідач повинен повернути їй повністю її частку в статутному фонді без індексації, тобто 610 грн. Оскільки відповідач сплатив позивачці лише 459 грн. 94 коп., суд стягнув із нього решту її внеску до статутного фонду - 150 грн. 06 коп. Проте такий висновок суду не грунтується на законі та дійсних обставинах справи.
Згідно зі ст. 54 Закону від 19 вересня 1991 р. "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) при виході учасника з ТОВ йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді, а не вартість цієї частки, як вирішив суд. Із матеріалів справи вбачається, що такі умови розрахунку при виході учасника з товариства встановлені також статутом і установчим договором ТОВ.
Таким чином, позивачка має право на одержання 1,7% вартості майна ТОВ. Проте суд не встановив вартості цього майна згідно із затвердженим звітом за підсумками роботи за рік, в якому Б. вийшла з товариства, і не провів відповідних розрахунків, що суперечить названому Закону та установчим документам ТОВ, а також вимогам ст. 202 ЦПК ( 1502-06 ). Тому постановлене ним рішення має бути скасовано.
Суди касаційної та наглядної інстанцій усупереч вимогам статей 310, 336 ЦПК ( 1503-06 ) на згадані вище порушення закону уваги не звернули, у зв'язку з чим їх рішення також підлягають скасуванню на підставі ст. 338 ЦПК.
Враховуючи наведене, судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України протест заступника Генерального прокурора України задовольнила, постановлені у справі рішення скасувала і направила останню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надруковано: "Рішення Верховного Суду України", 2000 р.