ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
03.07.2003 Справа N 7-293
(Постанову залишено без змін постановою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 09.12.2003)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Шульги О.Ф. - головуючого, Дерепи В.І., Козир Т.П., за участю повноважних представників: позивача З., відповідача Б., К., розглянувши у відкритому засіданні касаційну скаргу ДВАТ "Стахановпромтранс" на постанову від 26 лютого 2003 року Донецького апеляційного господарського суду у справі за позовом ТОВ "Вугілля-Південь" до ДВАТ "Стахановпромтранс" про стягнення збитків ВСТАНОВИВ:
В липні 2002 року позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до відповідача про стягнення збитків в сумі 1739151,36 грн. посилаючись на те, що останній незадовільно виконує умови договору на транспортне обслуговування ТОВ "Вугілля-Південь".
Рішенням господарського суду Луганської області від 12 серпня 2002 року в позові відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26 лютого 2003 року рішення господарського суду скасовано.
Прийнято рішення про задоволення позову та стягнуто з відповідача на користь позивача 1739151,36 грн. збитків, 1700 грн. держмита, та 4200 грн. судових витрат.
В касаційній скарзі відповідач просить вказану постанову апеляційної інстанції скасувати, як прийняту з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами у прийнятті судових рішень норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Приймаючи оскаржувану постанову, апеляційний господарський суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджена протиправна поведінка відповідача, який не забезпечив належного транспортного обслуговування контрагента, наявність у позивача збитків у вигляді неодержаного від переробки вугілля доходу, а також причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками кредитора.
Проте з вказаними висновками апеляційної інстанції погодитись не можна, оскільки до них суд дійшов без повного з'ясування обставин справи, що спричинило порушення норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови.
Так, розглядаючи даний спір і приймаючи оскаржувану постанову, апеляційний господарський суд не звернув увагу та не врахував ту обставину, що згідно довідки головного економіста ТОВ "Вугілля-Південь" в зв'язку з незакінченням реалізації інвестиційного проекту інституту "Луганськгіпрошахт" та "УкрНДІвуглезабезпечення" фабрика працює з перебоями. Так за 8 місяців 2001 року робота фабрики в середньому за добу становила 11 годин, при середніх простоях 13 годин.
У вказаній довідці також зазначено, що фабрика несе також збитки із-за простоїв по причині відсутності тепловоза і перестановки вагонів.
Тобто з зазначеного вбачається, що простої по причині відсутності тепловоза і перестановки вагонів не є основною причиною простою фабрики, що стало підставою для заявленого позову про відшкодування збитків.
Крім того, як вбачається з викладеного вище та довідки інституту "УкрНДІвуглезбагачення" від 19.03.2002 N 31/210 вказаний інститут та ТОВ "Вугілля-Південь" знаходиться в господарських стосунках і від реалізації інвестиційного проекту інституту залежить нормативний технологічний режим роботи фабрики.
Враховуючи викладене, суд вважає, що призначення проведення експертизи у даній справі апеляційним господарським судом вказаному інституту не викликалось необхідністю, оскільки є сумніви в об'єктивності проведення спеціалістами даного інституту, необхідних досліджень та дачі об'єктивного висновку.
Не можна погодитись також і з визначенням апеляційною інстанцією розміру заподіяних збитків, оскільки розрахунки не проведено, а з довідки ТОВ "Вугілля-Південь" не вбачається, на підставі яких нормативних даних визначено розмір заподіяних ДВАТ "Стахановпромтранс" збитків.
За таких обставин суд вважає, що постанова апеляційної інстанції, як прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, не може залишатись без змін і підлягає скасуванню.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що вищевказані обставини не були предметом дослідження суду першої інстанції, тому висновки господарського суду в тому, що вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню визнати законними і обґрунтованими не можна, оскільки вони є передчасними і потребують додаткової перевірки, а рішення господарського суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
На підставі наведеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Луганської області від 12 серпня 2002 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26 лютого 2003 року скасувати, частково задовольнивши касаційну скаргу.
2. Справу передати на новий розгляд до господарського суду Луганської області в іншому складі суду.