СУДОВА ПАЛАТА У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
УХВАЛА
13.09.2005
(витяг)
Виноградівський районний суд Закарпатської області вироком від 23 листопада 2004 р. засудив К. за ч. 1 ст. 296 КК ( 2341-14 ) на один рік обмеження волі, на підставі ст. 75 цього Кодексу звільнив його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік та відповідно до ст. 76 того ж Кодексу поклав на нього певні обов'язки. Суд також постановив стягнути з К. на користь С. 100 грн на відшкодування моральної шкоди.
В апеляційному порядку справа не розглядалася.
Згідно з вироком К. визнано винним у тому, що 15 жовтня 2004 р. він, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, вчинив у ресторані хуліганство, під час якого скинув зі столу два скляних бокали, душив С., ударив кулаком в обличчя М. та розбив їй окуляри вартістю 93 грн.
У касаційному поданні перший заступник прокурора Закарпатської області порушив питання про скасування вироку і направлення справи на додаткове розслідування у зв'язку з неправильним застосуванням норм кримінального закону. При цьому він зазначив, що органи досудового слідства неправильно кваліфікували злочинні дії К. за ч. 1 ст. 296 КК ( 2341-14 ), замість ч. 3 цієї статті, а суд цю помилку не виправив та ухвалив рішення, яке відповідно до ст. 398 КПК ( 1003-05 ) підлягає скасуванню.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про обґрунтованість касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційному поданні доводи, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України визнала, що подання задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 16-1 КПК ( 1001-05 ) під час судового розгляду справи суд має бути диспозитивним, створювати необхідні умови для виконання сторонами їх процесуальних обов'язків та здійснення наданих їм прав. При цьому державне обвинувачення в суді здійснює прокурор.
Згідно зі ст. 22 КПК ( 1001-05 ) прокурор, слідчий зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи.
Із матеріалів справи вбачається, що справа щодо К. надійшла до суду з обвинувальним висновком про обвинувачення його у вчиненні злочину, відповідальність за який передбачена ч. 1 ст. 296 КПК ( 1003-05 ). Таке ж обвинувачення у суді підтримав прокурор. Не заперечували проти такого обвинувачення й потерпілі С. і М.
Зазначене свідчить, що відповідно до вимог ст. 275 КПК ( 1003-05 ) суд діяв у межах пред'явленого К. обвинувачення. При цьому ні прокурор, ні потерпілі, які брали участь у розгляді справи судом, правами, передбаченими статтями 276 та 277 КПК, під час судового розгляду справи не скористалися.
За таких обставин наведені у касаційному поданні доводи про те, що суд мав виправити помилку органів досудового слідства та прокурора, суперечать вимогам закону.
Оскільки перший заступник прокурора Закарпатської області не брав участі в розгляді цієї справи судом першої інстанції, не затверджував обвинувального висновку у справі, то відповідно до змісту п. 8 ст. 348 і частин 3, 4 ст. 384 КПК ( 1003-05 ) він має діяти в межах обвинувачення, підтриманого прокурором, що брав участь у розгляді цієї справи судом першої інстанції.
З урахуванням зазначеного й того, що вимог кримінально-процесуального закону, у тому числі передбачених ст. 398 КПК ( 1003-05 ), у справі районним судом не порушено, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України визнала, що підстав для задоволення подання заступника прокурора Закарпатської області у касаційному порядку немає, тому в задоволенні цього подання відмовила.