СУДОВА ПАЛАТА У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
УХВАЛА
23.12.2003
(Витяг)
Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 26 вересня 2003 р. кримінальну справу за обвинуваченням В. у вчиненні злочинів, відповідальність за які передбачено ч.1 та пунктами 9, 13 ч.2 ст. 115, частинами 1, 3 ст. 185 КК ( 2341-14 ), направлено на додаткове розслідування.
Органами досудового слідства В. пред'явлено обвинувачення в тому, що він 27 лютого 2003 р., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, на грунті особистих неприязних стосунків вчинив умисне вбивство потерпілої Б.Є., після чого з метою приховання цього злочину умисно вбив її чоловіка Б.А. В. також обвинувачено у вчиненні крадіжок чужого майна весною 2001 р. і в ніч на 25 березня 2002 р. з проникненням у приміщення.
Розглядаючи справу в підготовчій частині судового засідання, суд ухвалою від 26 вересня 2003 р. повернув її на додаткове розслідування, мотивуючи своє рішення тим, що органи досудового слідства допустили істотне порушення кримінально-процесуального закону, оскільки захист прав та інтересів В. здійснювала особа, яка не мала на це права.
У касаційному поданні прокурор просив скасувати цю ухвалу з мотивів її необгрунтованості і направити справу на новий судовий розгляд.
Заслухавши суддю-доповідача, міркування прокурора та перевіривши матеріали справи, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України визнала, що подання задоволенню не підлягає. При цьому судова колегія послалась на таке.
Твердження в касаційному поданні про необгрунтованість ухвали апеляційного суду та відсутність порушень у справі і права на захист, оскільки його захист здійснював фахівець у галузі права А., який нібито мав право бути захисником, є безпідставним.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 44 КПК ( 1001-05 ) при провадженні в кримінальній справі як захисники допускаються особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю в Україні, а також інші фахівці у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
Як зазначено в ч.3 ст. 44 КПК ( 1001-05 ) і роз'ясненнях, викладених у п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. N 8 ( v0008700-03 ) "Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві", повноваження захисника на участь у справі повинні бути підтверджені:
а) адвоката, який є членом адвокатського об'єднання, - свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю та ордером адвокатського об'єднання про наявність угоди чи доручення на участь у справі;
б) адвоката, який не є членом адвокатського об'єднання, - свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю та угодою чи дорученням на участь у справі;
в) інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто або за дорученням юридичної особи, - документами, визначеними спеціальним законом, яким цим особам надано право брати участь у кримінальному судочинстві як захисникам, а також угодою або дорученням юридичної особи.
При вирішенні питання про наявність у фахівців у галузі права повноважень на здійснення захисту в кримінальній справі належить також з'ясовувати, яким саме законом їм надано право брати участь у кримінальному судочинстві як захисникам.
Як убачається з матеріалів справи, підставою для допуску А. як захисника, участь якого відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 45 КПК ( 1001-05 ) при провадженні досудового слідства і в розгляді кримінальної справи в суді є обов'язковою, коли санкцією статті, за якою кваліфікується злочин, передбачено довічне ув'язнення, стало те, що він у 1988 р. закінчив Одеський державний університет і отримав кваліфікацію юриста, є суб'єктом підприємницької діяльності як приватний підприємець, що надає юридичні послуги, і між ним та В. була укладена угода про надання юридичних послуг.
Проте слідчий прокуратури Дніпровського району м. Херсона, допустивши постановою від 31 березня 2003 р. А. як захисника у справі, не з'ясував, яким саме законом А. надано право брати участь у кримінальному судочинстві як захиснику, тобто його повноваження на участь у справі як захисника належним чином не були підтверджені.
Суд першої інстанції, встановивши, що право В. на захист було порушено і що це унеможливлює подальше провадження у справі, оскільки згідно з п.3 ч.2 ст. 370 КПК ( 1003-05 ) порушення права обвинуваченого на захист тягне скасування судових рішень, обгрунтовано повернув її на додаткове розслідування.