СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
УХВАЛА
від 09.10.97
(Витяг)
Вироком судової колегії в кримінальних справах Житомирського обласного суду від 22 серпня 1997 р. П. засуджено за п. "а" ст. 93 КК ( 2001-05 ) на 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, за п. "е" ст. 93 КК - на 15 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 86 КК - на шість років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, за ч. 1 ст. 89 КК - на один рік позбавлення волі; за ч. 3 ст. 142 КК - на шість років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
На підставі ст. 42 КК за сукупністю злочинів йому остаточно визначено покарання у вигляді 15 років позбавлення волі з відбуванням перших п'яти років у тюрмі, а решти строку - у виправно-трудовій колонії суворого режиму, з конфіскацією всього належного йому майна.
Згідно з вироком 7 лютого 1997 р. близько 19-ї години П., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в котельні адміністративного будинку Коростенської лісоторговельної бази, на грунті неприязних стосунків, а також із метою заволодіння державним майном напав на Р. і, завдавши йому декілька ударів обухом сокири по голові, вбив його. Після цього П. зламав двері бухгалтерії та каси, сейф і заволодів 180 грн., що належали П. В., вважаючи, що це державне майно, а також 4 грн. 19 коп., які належали лісоторговельній базі. Крім того, він зняв з руки Р. обручку вартістю 125 грн. Проникаючи в приміщення бухгалтерії та каси, П. пошкодив державне майно, зокрема, зламав двері й замки, а також сейф, чим заподіяв матеріальну шкоду на суму 109 грн. 32 коп.
Розглянувши касаційні скарги засудженого й адвоката, а також касаційне подання прокурора, судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України скасувала вирок з таких підстав.
П. було пред'явлено обвинувачення за п. "а" ст. 93, п. "е" ст. 93, ч. 2 ст. 86, ч. 3 ст. 142 і ч. 1 ст. 89 КК ( 2001-05 ). Однак до суду він відданий за п. "є" ст. 93, ч. 2 ст. 86, ч. 3 ст. 140 і ч. 1 ст. 89 КК.
Проте, диспозиція ст. 93 КК ( 2001-05 ) не містить кваліфікуючої ознаки, яка передбачалась би п. "є", обвинувачення за ч. 3 ст. 140 КК П. не пред'являлось. Разом з тим не вирішено питання щодо віддання П. до суду за п. "а" ст. 93 та за ч. 3 ст. 142 КК.
Зважаючи на грубе порушення вимог статей 245, 250 КПК ( 1003-05 ), судова колегія відповідно до вимог ст. 363 КПК вирок суду скасувала, а справу направила на новий судовий розгляд зі стадії віддання до суду.
Судова колегія також звернула увагу суду на те, що за кожним окремо пунктом ст. 93 КК ( 2001-05 ) покарання не призначається. Визнання особи винною у вчиненні злочину за декількома пунктами цієї статті може враховуватись як наявність декількох обставин, що обтяжують відповідальність за умисне вбивство.
Надруковано: "Вісник Верховного Суду України", N 3, 1998 р.