СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
17.05.2005
(Витяг)
Розглянувши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вирішила, що касаційна скарга (ДПІ) підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновок судів про те, що позивачем правомірно згідно з п. 7.4 та п. 7.5 ст. 7 Закону (від 03.04.97 р.) N 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) ("Про податок на додану вартість" (далі - Закон N 168/97-ВР) віднесено у липні 2002 року до податкового кредиту на підставі податкової накладної ПДВ у сумі 867 тис. 2 грн і правових підстав для його зменшення та визначення іншої суми ПДВ з нарахуванням штрафних санкцій у відповідача не було, не грунтується на вимогах чинного законодавства. Такий висновок є наслідком врахування лише самого факту наявності у позивача податкової накладної, виданої його контрагентом, і неврахування конкретних обставин справи та незастосування системного аналізу норм Закону.
Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону N 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) платником податку є особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Згідно зі змістом п. 1.8 ст. 1 цього ж Закону ( 168/97-ВР ) бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Суди, що вирішували спір, не спростували доводи відповідача - ДПІ про те, що позивачем до складу податкового кредиту було включено ПДВ у розмірі 867 тис. 2 грн., нарахований на суму процентів, що підлягала сплаті позивачем на підставі договору купівлі-продажу товару на умовах товарного кредиту від 7 липня 2002 року, за податковою накладною від 29 липня 2002 року, розрахунок за яким здійснено векселем, виданим позивачем як оплата товару, але не оплаченим ним.
Відповідно до абзацу 3 п. 4.8 ст. 4 Закону N 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) векселі отримані, але не оплачені платником податку, або видані, але не оплачені платником податку, не змінюють сум податкових зобов'язань або податкового кредиту такого платника податку, незалежно від видів операцій, в яких такі векселі використовуються.
Таким чином, постанова Вищого господарського суду України, постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції не відповідають вимогам чинного законодавства.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 111-17 - 111-20 ГПК ( 1798-12 ), Верховний Суд України ПОСТАНОВИВ:
касаційну скаргу ДПІ задовольнити; постанову Вищого господарського суду України від 3 березня 2005 року, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15 липня 2004 року та рішення Господарського суду Донецької області від 21 травня 2004 року скасувати; справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.