ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
26.08.2003 Справа N 20-3/037
Вищий господарський суд України, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 12 червня 2003 року у справі N 20-3/037 Господарського суду міста Севастополя за позовом Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя до ТОВ <...>, до підприємства <...> про визнання угоди недійсною, встановив.
Рішенням Господарського суду м. Севастополя від 24 березня 2003 року (суддя Ю.М.Гоголь) відмовлено у позові Державній податковій інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя до ТОВ <...> та підприємства <...> про визнання угоди недійсною з підстав, передбачених статтею 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ).
Це рішення залишене в силі постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12 червня 2003 року (судді Л.М.Заплава, В.С.Голик, Т.П.Фенько).
Не погодившись з постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12 червня 2003 року, Державна податкова інспекція у Гагарінському районі м. Севастополя подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 12 червня 2003 року та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Свою вимогу Державна податкова інспекція у Гагарінському районі м. Севастополя мотивує тим, що апеляційним господарським судом порушено пункт 32 статті 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ( 1775-14 ).
Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя не підлягає задоволенню.
Статтею 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) передбачено, що органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України "Про державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ).
Відповідно до пункту 11 статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) на державну податкову інспекцію крім інших покладено функцію подавати до господарських судів позови до підприємств, установ, організацій про визнання угод недійсними і стягнення в дохід держави коштів, одержаних ними за такими угодами. Таким чином, органи державної податкової служби мають право звертатися до господарського суду з позовами про визнання угод, укладених між суб'єктами підприємницької діяльності, недійсними з підстав, за яких чинне законодавство передбачає як наслідок стягнення в дохід держави коштів, одержаних за такими угодами.
Позовні вимоги були заявлені про визнання угоди недійсною на підставі статті 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ). Відповідно до частини 2 цієї статті наслідками визнання угоди недійсною з передбачених цією статтею підстав є зобов'язання судом сторін в угоді повернути одна одній все одержане за угодою. Тобто дана правова норма не передбачає як результат визнання таких угод недійсними стягнення в дохід держави коштів, одержаних за такими угодами.
Оскільки стаття 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) не передбачає стягнення в дохід держави коштів, одержаних за недійсною угодою, то у Державної податкової інспекції відсутні за таких обставин повноваження щодо визнання недійсною угоди, укладеної між відповідачами.
Преамбулою Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ( 1775-14 ) зазначено, що цей Закон визначає види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ( 1775-14 ) термін "господарська діяльність" вживається у такому значенні: господарська діяльність - будь-яка діяльність, у тому числі підприємницька, юридичних осіб, а також фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язана з виробництвом (виготовленням) продукції, торгівлею, наданням послуг, виконанням робіт. Таким чином, господарська діяльність - це дії вищезгаданих осіб щодо, зокрема, здійснення послуг.
За здійснення суб'єктами господарювання господарської діяльності без ліценції статтею 22 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ( 1775-14 ) встановлена відповідальність, а саме: застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів, які направляються до Державного бюджету України.
Частиною 1 статті 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) визначено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Оскільки апеляційним судом норми матеріального та процесуального права порушено не було, то підставою для скасування оскаржуваної постанови відсутні.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом 1 ст. 111-9, статтями 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України постановив:
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя залишити без задоволення, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 12 червня 2003 року у справі N 20-3/037 - без змін.
Головуючий суддя Б.М.Грек
Судді Г.В.Жаботина
Б.Д.Чупрун