Ризики діяльності банку виникають на основі як внутрішніх (ендогенних), так і зовнішніх (екзогенних) факторів. Важливим є те, що значна частина зовнішніх факторів знаходиться поза межами контролю з боку банку, а відтак банк не може мати повної впевненості щодо результатів майбутніх подій та часу їх виникнення.
Реалізація зовнішнього фактору ризику, на який наражається банк, може поставити під загрозу безперервність його діяльності. Тому в процесі аналізу ризиків банк в обов'язковому порядку повинен враховувати можливість виникнення екстремальних обставин (стрес-сценарій). Таким чином, банк повинен розробити відповідні нагальні заходи у формі плану дій на випадок кризових обставин, який підлягає регулярному оновленню та тестуванню. Такі плани дій є невід'ємною складовою частиною механізмів контролю ризиків банку.
Банк також повинен забезпечити наявність процедур та заходів щодо попередження стресових ситуацій, викликаних внутрішніми причинами. Банк зобов'язаний здійснювати моніторинг ризиків задля забезпечення обгрунтованого та надійного взаємозв'язку між загальними параметрами його ризиків та фінансовими ресурсами і фінансовими результатами через відповідні механізми контролю.
Виходячи з цього, механізм контролю повинен включати, серед іншого, процедури і заходи щодо моніторингу адекватної капіталізації банку.
Методика кількісної оцінки ризиків повинна базуватися на критерії економічної вартості капіталу та необхідності підтримання капіталу на рівні, який є необхідним для компенсації ризику.