Управління ризиками, як правило, не має на меті усунення ризику, а натомість спрямоване на забезпечення отримання банком відповідної винагороди за прийняття ризику. Виключення становлять деякі ризики, щодо яких не існує кореляції між їх рівнем та величиною винагороди банку (наприклад, в Системі оцінки ризиків Національного банку України, до таких ризиків відноситься юридичний ризик, ризик репутації, стратегічний ризик та операційно-технологічний ризик).
Багато ризиків, на які наражається банк, за своєю суттю властиві банківській діяльності і є істотною частиною посередницької функції перерозподілу грошових ресурсів, яку виконують банки (наприклад, кредитний ризик). Для таких ризиків банк прагне оптимізувати співвідношення "ризик/дохідність", максимізуючи дохідність для заданого рівня ризику або мінімізуючи ризик, необхідний для забезпечення бажаного рівня дохідності. Таким чином, в даному випадку проявляється концепція управління ризиком.
Інші ризики часто є тією ціною, яку необхідно сплатити за право займатися даним бізнесом, наприклад, юридичний ризик. Як правило, такі ризики банк прагне або змушений знизити до певного граничного рівня, намагаючись при цьому понести щонайменші витрати. В даному випадку проявляється концепція мінімізації ризику.