Система управління ризиком ліквідності складається із регламентних документів - політик, положень, процедур, процесів тощо, - які затверджуються спостережною радою або правлінням банку відповідно до обраної ним форми корпоративного управління, з урахуванням розміру банку та складності його операцій.
Система управління ризиком ліквідності включає, як мінімум, наступні компоненти:
- політика і положення з управління ліквідністю і активами/зобов'язаннями, в тому числі положення щодо джерел ліквідності, котрі мають підтримуватись банком. Ці документи мають бути розглянуті та затверджені спостережною радою або правлінням банку відповідно до принципів корпоративного управління;
- адекватні та ефективні процедури і засоби контролю щодо управління ризиком ліквідності, які підлягають перегляду на регулярній основі з метою забезпечення їх актуальності;
- процес визначення потреб у поточній та майбутній ліквідності та фінансуванні, необхідних банку для проведення своїх операцій;
- регулярний процес ідентифікації і звітування про концентрації зобов'язань за клієнтами і пов'язаними з ними особами за всіма валютами;
- набір форм звітності для спостережної ради, правління або профільних колегіальних органів банку щодо позиції ліквідності та необхідності у фінансуванні;
- план на випадок кризових обставин щодо ліквідності та фінансування і запровадження порядку регулярного уточнення цього плану.
Крім того, для підвищення ефективності управління ризиком ліквідності банк вибирає для себе прийнятні компоненти системи управління ризиком ліквідності з нижче наведених або використовує інші досконалі підходи:
- розробку і подання спостережній раді або правлінню на розгляд і затвердження положення щодо джерел ліквідності, які розглядаються у розрізі їх видів, рівнів ліквідності, строків до погашення та валют.
- визначення потреби у ліквідності та фінансуванні банку оцінюються з урахуванням операцій, що проводяться через його дочірні структури, а також з урахуванням стану та потреб у ліквідності групи, до якої входить банк.
- впровадження системи моніторингу, що базується на методі єдиного фондового пулу або на ідентифікації розривів ліквідності за активами та зобов'язаннями у національній та в іноземній валютах, строк погашення яких настає протягом відповідних майбутніх періодів часу, та на інших сучасних методах, наприклад, симуляції грошових потоків;
- розроблення методики аналізу сезонних тенденцій потоків коштів на період у майбутньому, достатній для потреб банку.
Банкам також наполегливо рекомендується враховувати найкращий світовий досвід управління ліквідністю, який, зокрема, викладений в документі Базельського комітету з банківського нагляду "Надійна практика управління ліквідністю в банківських організаціях" (N 69 лютий 2000 року).
РИЗИК ЗМІНИ ПРОЦЕНТНОЇ СТАВКИ