МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ
ЛИСТ
09.08.2005 N 25-32/1311
Щодо окремих питань виконавчого провадження
У зв'язку із надходженням до Міністерства юстиції України звернень регіональних управлінь юстиції стосовно звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки, Мін'юст України повідомляє наступне.
Відповідно до частини третьої статті 1 Закону України "Про іпотеку" ( 898-15 ) іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 Закону України "Про іпотеку" ( 898-15 ).
Порядок реалізації предмета іпотеки визначається статтею 41 вищевказаного Закону ( 898-15 ), відповідно до якої реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку".
Для здійснення реалізації предмета іпотеки орган державної виконавчої служби укладає договір із спеціалізованою організацією, яка має право здійснювати операції з нерухомістю та яка визначена на тендерній (конкурсній) основі.
При цьому, організація продажу предмета іпотеки покладається на спеціалізовані організації, що створені і діють відповідно до закону. Право вибору спеціалізованої організації належить іпотекодержателю. Місце проведення прилюдних торгів визначається спеціалізованою організацією за погодженням з іпотекодержателем.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - рішень), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ).
Згідно статті 5 вказаного Закону ( 606-14 ) державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Одним із заходів примусового виконання рішень є звернення стягнення на майно боржника (стаття 4 Закону).
Порядок реалізації майна, на яке звернено стягнення органом державної виконавчої служби в процесі виконавчого провадження визначається статтею 61 цього ж Закону ( 606-14 ).
Так, реалізація арештованого майна, за винятком майна, вилученого за законом з обігу та зазначеного в частині восьмій статті 55 цього Закону ( 606-14 ), здійснюється спеціалізованими організаціями, які залучаються на тендерній (конкурсній) основі, на підставі договорів між Державною виконавчою службою та спеціалізованими організаціями шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах.
Таким чином, реалізація предмета іпотеки в межах процедури виконавчого провадження, визначеної Законом України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ), здійснюється з урахуванням вимог Закону України "Про іпотеку" ( 898-15 ).
Тобто, при реалізації предмета іпотеки, на який звернуто стягнення державним виконавцем, іпотекодержатель самостійно визначає спеціалізовану організацію з числа спеціалізованих організацій визначених, відповідно до статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ), на тендерній (конкурсній) основі.
Прошу довести даний лист до відома та використання у роботі всіх працівників органів державної виконавчої служби.
Заступник Міністра М.М.Шупеня