ЦК України ( 435-15 ) передбачає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до цієї норми до страховика переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки про відшкодування шкоди, лише в разі виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування. У разі проведення страхових виплат за договором особистого страхування (життя, здоров'я, працездатності, пенсійного забезпечення) таке право вимоги страховика до особи, відповідальної за заподіяння шкоди, не передбачено.
Отже, оскільки страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності є обов'язковим особистим страхуванням, ні Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування ( 16/98-ВР ), ні Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" ( 2240-14 ), ні норми глави 67 ЦК України ( 435-15 ) не передбачають право страховика, який сплатив страхове відшкодування особі, застрахованій за договором загальнообов'язкового державного соціального страхування, на звернення з вимогою до винної особи про відшкодування сплачених застрахованому страхових сум.
Крім того, задоволення таких вимог означало б заміну сторін у зобов'язанні, в якому права застрахованої особи на отримання відшкодування перейшли б до страховика, у той час як відповідно до статті 515 ЦК України ( 435-15 ) не допускається заміна кредитора в зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я (постанова від 12 вересня 2011 року N 6-21цс11).
2. Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) дія цього Закону ( 1105-14 ) поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту).
Згідно із частиною першою статті 21 зазначеного Закону ( 1105-14 ) в разі настання страхового випадку, а таким на підставі статей 13 і 14 цього Закону ( 1105-14 ) є смерть застрахованого внаслідок професійного захворювання, Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, страхові виплати. Перелік грошових сум страхових виплат на відшкодування такої шкоди міститься в пункті 1 частини першої статті 21 наведеного Закону ( 1105-14 ). До грошових сум, які в разі смерті застрахованого працівника підлягають виплаті особам, що перебували на його утриманні, законом віднесено одноразову допомогу, пенсію у зв'язку з втратою годувальника та відшкодування вартості пов'язаних з похованням ритуальних послуг (підп. "б", "д" пункту 1; пункт 2 частини першої статті 21 Закону) ( 1105-14 ).
Отже, виплата Фондом грошових сум на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю застрахованого внаслідок професійного захворювання, членам його сім'ї зазначеним вище Законом ( 1105-14 ) не передбачена.
Такі відносини регулюються нормами статті 1167, 1168 ЦК України ( 435-15 ). Зокрема, статтею 1168 ЦК України ( 435-15 ) передбачено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю (постанова від 10 жовтня 2011 року N 6-46цс11).
Справи, що виникають із застосування законодавства про виконавче провадження
1. Відповідно до пункту 15 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (вересень 2009 року), виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у випадку внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" ( 2711-15 ).
Згідно зі статтею 2 цього Закону ( 2711-15 ) він регулює відносини, пов'язані з проведенням комплексу заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу. Його дія поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу, а також інших учасників розрахунків, які мають або перед якими є заборгованість, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії. У статті першій вказаного Закону ( 2711-15 ) перелічено, хто є учасником розрахунків.
Отже, виконавче провадження з виконання рішення суду про відшкодування фізичній особі моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, не підлягає обов'язковому зупиненню (постанова від 17 жовтня 2011 року N 6-31цс11).
Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність до судових рішень Верховного Суду України.
Заступник Голови М.П.Пшонка