ЦК України ( 435-15 ) не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.
Отже, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з ухваленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків (постанова від 4 липня 2011 року N 3-65гс11).
4. Стаття 599 ЦК України ( 435-15 ) передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 625 ЦК України ( 435-15 ) боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу і трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання; ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" ( 2711-15 ). Цей Закон ( 2711-15 ) не звільняє боржника від сплати інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних, завданих його простроченням, оскільки пунктом 1.4 статті першої встановлено вичерпний перелік сум коштів, що підпадають під визначення заборгованості при застосуванні цього Закону ( 2711-15 ) (постанова від 24 жовтня 2011 року N 6-38цс11).
5. Встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю, так і встановлення належності їм майна на праві спільної сумісної власності на підставі статті 74 СК України ( 2947-14 ) пов'язується з набранням законної сили рішенням суду, яким такі юридичні факти встановлені. У зв'язку із цим визнання недійсним на підставі статті 578 ЦК України ( 435-15 ) та статті 6 Закону України "Про іпотеку" ( 898-15 ) договору іпотеки, який був укладений за два роки до цього, не впливає на зміст правовідносин, які склалися у зв'язку із укладенням такого договору, оскільки на момент укладення оспорюваного правочину єдиним власником спірної квартири (предмета іпотеки) був чоловік, який при посвідченні договору зазначив, що на момент придбання квартири фактичних шлюбних відносин ні з ким не підтримував (постанова від 7 листопада 2011 року N 6-44цс11).
6. Статтею 15 ЦК України ( 435-15 ) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
Отже, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України ( 435-15 ).
Правовідносини з приводу постачання фізичним особам електричної енергії регулюються статтею 714 ЦК України ( 435-15 ), статтями 24 - 27 Закону України "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ), Правилами користування електричною енергією для населення ( 1357-99-п ) та Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією ( z0782-06 ).
Відповідно до статті 26 Закону України "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ) споживання електричної енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та Правил користування електроенергією для населення ( 1357-99-п ) згідно із законодавством України.
У разі виявлення представником енергопостачальника порушення споживачем Правил користування електричною енергією ( 1357-99-п ) складається акт.
Разом із тим такий акт є лише фіксацією порушення, яке було виявлено під час проведення постачальником енергії, перевірки дотримання вказаних вище Правил ( 1357-99-п ), у разі виникнення спору він буде наданий як доказ, який повинен оцінюватися судом відповідно до вимог статті 212 ЦПК України ( 1618-15 ); його оскарження не передбачено чинним законодавством або договором як спосіб захисту судом цивільних прав та інтересів особи (постанова від 12 вересня 2011 року N 6-25цс11).
Трудове право
1. Згідно зі статтею 117 КЗпП України ( 322-08 ) в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 16 цього Кодексу ( 322-08 ), при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Установивши, що спір між сторонами виник про розмір належних звільненому працівникові сум, позов задоволено частково, тому згідно зі статтею 117 КЗпП України ( 322-08 ) розмір відшкодування за час затримки розрахунку слід визначати з урахуванням істотності суми заборгованості порівняно із середнім заробітком (постанова від 24 жовтня 2011 року N 6-39цс11).
Справи, що виникають із сімейних правовідносин
1. Встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю, встановлення належності їм майна на праві спільної сумісної власності на підставі статті 74 СК України ( 2947-14 ) пов'язується з набранням законної сили рішенням суду, яким такі юридичні факти встановлені. У зв'язку із цим визнання недійсним на підставі статті 578 ЦК України ( 435-15 ) та статті 6 Закону України "Про іпотеку" ( 898-15 ) договору іпотеки, який був укладений за два роки до цього, не впливає на зміст правовідносин, які склалися у зв'язку із укладенням такого договору, оскільки на момент укладення оспорюваного правочину єдиним власником спірної квартири (предмета іпотеки) був чоловік, який при посвідченні договору зазначив, що на момент придбання квартири фактичних шлюбних відносин ні з ким не підтримував (постанова від 7 листопада 2011 року N 6-44цс11).
Зобов'язання, що виникають внаслідок заподіяння шкоди
1. Згідно з частиною першою статті 1191 ЦК України ( 435-15 ) особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Зазначена норма, що міститься в главі 82 ЦК України ( 435-15 ) та регулює правовідносини щодо відшкодування шкоди, передбачає право регресу особи в разі, якщо вона відшкодувала потерпілому шкоду, завдану іншою особою в рамках деліктних правовідносин між нею та потерпілим.
Разом з тим, правовідносини, пов'язані за страхуванням різних видів, регулюються нормами глави 67 ЦК України ( 435-15 ). У статті 980 передбачено предмет договору страхування, а в статті 999 ЦК України ( 435-15 ) визначено, що до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу ( 435-15 ), якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.