ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
09.04.2002 Справа N 5/1/249-3/1/160 (02-5/9-5/20)
Вищий господарський суд України, розглянувши касаційну скаргу ТзОВ "ВКФ..." у відкритому судовому засіданні у м. Києві за участю представників позивача на постанову від 07.11.2001 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі N 5/1/249-3/1/160 (02-5/9-5/20) господарського суду Запорізької області за позовом ТзОВ "ВКФ..." до Михайлівського райвідділу державної виконавчої служби про стягнення 210650,19 грн. (представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце слухання сторони були повідомлені належним чином), встановив:
У березні 2001 року ТзОВ "ВКФ..." звернулося до арбітражного суду Запорізької області з позовом про стягнення збитків з Михайлівського райвідділу державної виконавчої служби, які були завдані внаслідок несвоєчасного заведення виконавчого провадження наказом арбітражного суду N 3/3/172, і не порушення виконавчого провадження за наказом N 3/3/171.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 12.07.2001 у позові відмовлено. Рішення мотивоване тим, що порушення, які були допущені відповідачем у справі при виконанні наказів, виданих на користь позивача, не можуть бути причиною своєчасного невиконання зазначених наказів.
Постановою від 07.11.2001 Дніпропетровського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення від 12.07.2001 без змін. У постанові зазначено, що збитки, тобто зменшення майнових благ позивача, відсутні. Крім того кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а позивач не доказав вини відповідача у невиконанні судових рішень. ТзОВ "ВКФ..." просить скасувати вищенаведену постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.11.2001, оскільки, на його думку, постанову прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників позивача, перевіривши правильність застосування Дніпропетровським апеляційним господарським судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга ТзОВ "ВКФ..." на постанову від 07.11.2001 не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) під збитками розуміються витрати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також не одержані кредитором доходи, які він одержав би, якби зобов'язання було виконано боржником. У даному випадку скаржником не доведено, що він поніс збитки саме з вини відповідача. Сума невиконаних наказів не може розглядатися як збитки, завдані позивачу відповідачем. Оскільки, як було встановлено матеріалами справи, у КСП "Росія" достатньо майна для виконання наказів арбітражного суду Запорізької області. У статті 86 Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) передбачено, що стягувач має право звернутися з позовом до юридичної особи, яка зобов'язана провадити стягнення коштів з боржника, у разі невиконання рішення з вини цієї юридичної особи. Але ТзОВ "ВКФ..." не доведено вини вказаної юридичної особи, оскільки збитки, тобто зменшення майнових благ позивача, відсутні.
При розгляді даної справи були встановлені порушення, що допущені відповідачем при виконанні наказів, такі як порушення строків при відкритті виконавчого провадження. Ці порушення не є причиною невиконання до цього часу наказів та не тягнуть зменшення матеріальних благ позивача чи додаткових витрат, а також не є втраченою чи упущеною вигодою.
Крім того, на виконанні у Михайлівському райвідділі державної виконавчої служби знаходиться 760 виконавчих документів про стягнення заробітної плати з КСП "Росія". Оскільки ці вимоги пов'язані з трудовими правовідносинами, то згідно зі ст. 44 Закону країни "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) вони підлягають задоволенню у першу чергу, ніж вимоги позивача.
Таким чином, скаржник не довів вини відповідача у невиконанні судових наказів, тоді як ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ТзОВ "ВКФ..." на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.11.2001 у справі N 5/1/249-3/1/160 (02-5/9-5/20) залишити без задоволення.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.11.2001 та рішення від 12.07.2001 господарського суду Запорізької області залишити без змін.
Справу скерувати до господарського суду Запорізької області.
"Вісник господарського судочинства", N 3, 2002 р.