СУДОВА ПАЛАТА У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
УХВАЛА
06.11.2003
(Витяг)
У жовтні 2002 р. В. звернулася до суду з позовом до Уманського міського суду Черкаської області, третя особа - Черкаське обласне управління юстиції, про поновлення на роботі секретарем Уманського міського суду з 20 вересня 2002 р., стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що наказом голови Уманського міського суду від 19 вересня 2002 р. N 41 її незаконно було звільнено з роботи на підставі п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП ( 322-08 ). Апеляційний суд Черкаської області ухвалою від 31 січня 2003 р. згідно з п. 4 ст. 229 ЦПК ( 1502-06 ) залишив позов В. без розгляду.
У касаційній скарзі В., посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила скасувати ухвалу апеляційного суду і направити справу на новий розгляд до іншого суду. Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Суд установив, що позивачка В. та її представник Б. заздалегідь у передбаченому законом порядку були повідомлені про час і місце розгляду справи за її позовом про поновлення на роботі і викликані в судове засідання на 12 грудня 2002 р., 16 січня 2003 р. та 31 січня 2003 р., але на ці засідання ніхто з них не з'являвся, незважаючи на те, що суд визнав явку В. у судове засідання потрібною для дачі особистих пояснень.
Відповідно до частин 3, 4 ст. 172 ЦПК ( 1502-06 ) у разі, коли суд визнає потрібним, щоб сторона, яка не з'явилася в судове засідання, дала особисті пояснення, він відкладає розгляд справи. У разі неявки в судове засідання позивача без поважних причин за викликом суду (ч. 3 ст. 172 ЦПК) або його повторної неявки за викликом суду незалежно від причин (п. 4 ст. 229 цього Кодексу) суд залишає заяву без розгляду. Оскільки постановлена Апеляційним судом Черкаської області ухвала відповідає вимогам чинного ЦПК, доводи, наведені в касаційній скарзі, не містять підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України, керуючись ст. 334 ЦПК ( 1503-06 ), касаційну скаргу В. відхилила, ухвалу апеляційного суду від 31 січня 2003 р. залишила без зміни.