ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.07.2004 Справа N 38/493
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі: <...> за участю представника: <...>
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу комунального підприємства "Севастопольське міське ринкове господарство", ВСТАНОВИЛА;
У серпні 2003 року ТОВ "Агрокол" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Севастопольської міської ради (далі - відповідач) (третя особа - комунальне підприємство "Севастопольське міське ринкове господарство") про визнання недійсним рішення відповідача N 1093 від 14 березня 2002 року. Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що спірним рішенням комунальне підприємство "Севастопольське міське ринкове господарство" внесено до переліку підприємств, які не підлягають банкрутству та на які не розповсюджуються положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ). У зв'язку з цим позивач позбавлений права отримати грошові кошти від третьої особи за рішеннями господарського суду міста Севастополя, якими присуджено до стягнення з комунального підприємства "Севастопольське міське ринкове господарство" на користь позивача грошові суми та які на день подачі позову в повному розмірі не сплачені.
Рішенням господарського суду міста Києва від 28 жовтня 2003 р. у задоволенні позову відмовлено, оскільки спірне рішення прийнято відповідачем у межах встановленої компетенції та відповідно до вимог Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) і "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ).
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23 грудня 2003 р. вищевказане рішення суду скасовано. Позов задоволено. Визнано недійсним рішення сесії Севастопольської міської ради XXIII скликання N 1093 від 14 березня 2002 р. "Про внесення доповнень у рішення міської ради N 1068 від 30 січня 2002 р. "Про затвердження переліку підприємств, що є об'єктами права комунальної власності територіальної громади м. Севастополя, що не підлягають банкрутству та на які не розповсюджуються положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ).
Постановою Вищого господарського суду України від 18 березня 2004 р. N 38/493 постанову Київського апеляційного господарського суду від 23 грудня 2003 р. залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду України від 24 червня 2004 р. порушено провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 18 березня 2004 р. N 38/493 за касаційною скаргою комунального підприємства "Севастопольське міське ринкове господарство", де поставлено питання про скасування цієї постанови та залишення в силі рішення господарського суду міста Києва від 28 жовтня 2003 року. Посилання зроблені на порушення та неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши доповідача, пояснення представника Севастопольської міської ради та комунального підприємства "Севастопольське міське ринкове господарство", яка підтримала доводи касаційної скарги і просила її задовольнити, та перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню за таких підставах.
Вищий господарський суд України, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідно до п. 1.2 розділу 1 Статуту комунального підприємства "Севастопольське міське ринкове господарство" (далі - Підприємство) його власником є Севастопольська міська рада. Згідно зі статтями 1, 10, 17 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) Рада має право володіти, доцільно, економко, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах комунальним майном Підприємства. Відповідно до п. 1 ст. З Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (далі - Закон) Рада, як власник Підприємства, зобов'язана вжити своєчасних заходів для запобігання банкрутству підприємства-боржника. Зобов'язання Підприємства перед ТОВ "Агрокол" виникли до прийняття Радою рішення від 14 березня 2002 року. При цьому, Радою не було вжито будь-яких заходів досудової санації, передбаченої Законом.
Доводи, наведені в постанові касаційної інстанції, не відповідають вимогам закону.
Відповідно до п. 1.1. Статуту комунального підприємства "Севастопольське міське ринкове господарство" воно створено на основі комунальної власності рішенням Севастопольської міської ради N 57 від 24 вересня 1998 р. згідно з Законами України "Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) та "Про підприємства в Україні" ( 698-12 ).
Згідно з п. 1.2. вказаного Статуту власником Підприємства є відповідач. Форма власності - комунальна.
Відповідно до п. 3.2. Статуту все майно Підприємства є комунальною власністю та належить йому на праві повного господарського відання. Згідно з п. 4.4. цього ж Статуту власник Підприємства (відповідач) не відповідає по зобов'язанням та боргам Підприємства, а Підприємство не відповідає по зобов'язанням та боргам власника.
14 березня 2002 року на XXVI сесії відповідача було прийнято рішення N 1093 "Про внесення доповнень у рішення міської ради N 1068 від 30 січня 2002 р. "Про затвердження переліку підприємств, що є об'єктами права комунальної власності територіальної громади м. Севастополя, що не підлягають банкрутству та на які не розповсюджуються положення І Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Як вбачається з преамбули цього рішення, воно прийняте на підставі п. 7 ст. 5 Закону та керуючись Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ).
Пунктом 1 спірного рішення відповідача Перелік підприємств, які є об'єктами права комунальної власності територіальної громади м. Севастополя, що не підлягають банкрутству та на які не розповсюджуються положення Закону, доповнений пунктом 12 - КП "Севастопольське міське ринкове господарство".
Пунктом 2 вищезазначеного рішення відповідача контроль за виконанням даного рішення покладено на постійну комісію міської Ради з питань державної і комунальної власності та Фонд комунального майна міської Ради.
20 березня 2002 р. спірне рішення відповідача було опубліковане у газеті "Севастопольськие известия".
Відповідно до ст. 7 Конституції України ( 254к/96-ВР ) в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ), у редакції на час прийняття спірного рішення, органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.
Згідно з ч. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні Ради.
Відповідно до ст. 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Відповідно до ч. 7 ст. 5 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ), в редакції з 7 березня 2002 р. по 1 квітня 2003 р., положення цього Закону не застосовуються до юридичних осіб - підприємств, що є об'єктами права комунальної власності, якщо стосовно них виключно на пленарному засіданні відповідної ради органів місцевого самоврядування прийняті рішення щодо цього.
Таким чином, ч. 7 ст. 5 Закону відповідачу надано право виключно на пленарному засіданні приймати рішення про незастосування до юридичних осіб, що є об'єктами права комунальної власності відповідача, положення цього Закону.
При цьому вказаною статтею Закону не встановлено обмежень реалізації відповідачем наданого йому права стосовно комунальних підприємств, які мають заборгованість перед іншими особами.
Як встановлено судом, Підприємство є об'єктом права комунальної власності, суб'єктом якого є відповідач. Спірне рішення було прийняте на XXVI сесії відповідача.
Таким чином, рішення XXVI сесії відповідача N 1093 від 14 березня 2002 р. "Про внесення доповнень у рішення міської ради N 1068 від 30 січня 2002 р. "Про затвердження переліку підприємств, що є об'єктами права комунальної власності територіальної громади м. Севастополя, що не підлягають банкрутству та на які не розповсюджуються положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) прийнято відповідачем у межах встановленої компетенції та відповідно до чинного законодавства України.
З урахуванням наведеного касаційну скаргу комунального підприємства "Севастопольське міське ринкове господарство" слід задовольнити постанову Вищого господарського суду України від 18 березня 2004 р. N 38/493 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23 грудня 2003 р. скасувати, а рішення господарського суду міста Києва від 28 жовтня 2003 р. залишити в силі.
Враховуючи викладене і керуючись статтями 111-17 - 111-20 ГПК України ( 1798-12 ), Судова палата у господарських справах Верховного Суду України ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу комунального підприємства "Севастопольське міське ринкове господарство" задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 18 березня 2004 р. N 38/493 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23 грудня 2003 р. скасувати, а рішення господарського суду міста Києва від 28 жовтня 2003 р. залишити в силі.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.