ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.12.2004 Справа N 367/5-342
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі: <...> за участю представників: <...>
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Барської міжрайонної ДПІ та компанії "Уніпектин АГ", ВСТАНОВИЛА:
До арбітражного суду Вінницької області звернулось фермерське господарство "Таврія" із заявою про визнання банкрутом ВАТ "Барський консервний комбінат".
29 червня 1998 р. ухвалою арбітражного суду Вінницької області порушено провадження у справі про визнання банкрутом ВАТ "Барський консервний комбінат".
Згідно з ухвалою арбітражного суду Вінницької області від 21 лютого 2001 р. при розгляді справи ухвалено застосовувати положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) та призначено арбітражним керуючим Погрібного І.Я.
25 травня 2001 р. постановою арбітражного суду Вінницької області визнано ВАТ "Барський консервний комбінат" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора - Погрібного І.Я.
Водночас 15, 26 грудня 2000 р. та 5 березня 2001 р. між боржником - ВАТ "Барський консервний комбінат" - та СП "Ірен" було укладено договори купівлі-продажу векселів і товарів. Від імені ВАТ "Барський консервний комбінат" договори підписано головою правління без погодження цього питання з арбітражним керуючим, чим створено заборгованість перед СП "Ірен" на суму 13 040 442 грн. 32 коп.
15 січня 2003 р. між ВАТ "Барський консервний комбінат", ТОВ "Валві" та утримувачем майна ТОВ "Ірен" укладено договір N 1/01 купівлі-продажу майнового комплексу ВАТ "Барський консервний комбінат".
14 січня 2003 р. під час здійснення провадження у цій справі одним із кредиторів боржника - Барською міжрайонною ДПІ - подано до суду заяву про визнання недійсними договорів купівлі-продажу векселів від 5 березня 2001 р. N К-137, К-138, К-139, К-140, К-141, К-142, К-143, К-144, К-145, К-146, К-147, К-148, К-149, від 15 грудня 2000 р. N 1211 та договору купівлі-продажу товарів від 26 грудня 2000 р., укладених між спільним українсько-амери-капським підприємством "Ірен" та ВАТ "Барський консервний комбінат".
24 січня 2003 р. до суду надійшла заява від Барської міжрайонної ДПІ про визнання недійсним договору від 15 січня 2003 р. N 1/01 купівлі-продажу майнового комплексу ВАТ "Барський консервний комбінат", укладеного останнім із ТОВ "Валві" та утримувачем майна ТОВ "Ірен".
Вимоги мотивовані невідповідністю цих договорів положенням Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ).
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 12 лютого 2003 р. визнано недійсними договори купівлі-продажу векселів від 15 грудня 2000 р. та від 5 березня 2001 р., а також договір купівлі-продажу товарів від 26 грудня 2000 р. укладені між спільним українсько-амс-риканським підприємством "Ірен" та ВАТ "Барський консервний комбінат". Зобов'язано кожну із сторін повернути іншій стороні все одержане за цими договорами.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 23 січня 2004 р. вищевказану ухвалу суду залишено без змін.
Ця ухвала та постанова обґрунтовані тим, що спірні договори не відповідають п. 13 ст. 13, п. 11 ст. 17 та ст. 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ), оскільки вони підписані головою правління боржника без обов'язкового погодження з арбітражним керуючим.
Постановою Вищого господарського суду України від 18 серпня 2004 р. N 367/5-342 постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 23 січня 2004 р. та ухвалу господарського суду Вінницької області від 12 лютого 2004 р. скасовано, а справу в частині розгляду заяви Барської міжрайонної ДПІ про визнання договорів недійсними передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Посилання зроблені на те, що визнання угод недійсними має відбуватися у позовному провадженні і не може бути предметом розгляду у справі про банкрутство.
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 19 лютого 2003 р. визнано недійсним договір від 15 січня 2003 р. N 1/01 купівлі-продажу майнового комплексу ВАТ "Барський консервний комбінат", укладений останнім із ТОВ "Валві" та утримувачем майна ТОВ "Ірен".
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 31 січня 2004 року вищевказану ухвалу суду залишено без змін.
Ця ухвала та постанова обґрунтовані тим, що спірний договір не відповідає п. 2 ст. 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ), оскільки рішення про продаж майнового комплексу боржника приймалось всупереч інтересам кредиторів без урахування попередньої оцінки майна, без оголошення в пресі про порядок продажу, склад, умови та строки придбання майна.
Постановою Вищого господарського суду України від 18 серпня 2004 р. N 367/5-342 постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 31 січня 2004 р. та ухвалу господарського суду Вінницької області від 19 лютого 2004 р. скасовано, а справу в частині розгляду заяви Барської міжрайонної ДПІ про визнання договору недійсним передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Посилання зроблені на те, що визнання угод недійсними має відбуватися у позовному провадженні і не може бути предметом розгляду у справі про банкрутство.
Ухвалою Верховного Суду України від 4 листопада 2004 р. порушено провадження з перегляду в касаційному порядку постанов Вищого господарського суду України від 18 серпня 2004 р. N 367/5-342 за касаційними скаргами Барської міжрайонної ДПІ та компанії "Уніпектин АГ", де поставлено питання про скасування цих постанов Вищого господарського суду України і залишення в силі постанови Житомирського апеляційного господарського суду від 23 січня 2004 р. та ухвали господарського суду Вінницької області від 12 лютого 2004 р., а також постанови Житомирського апеляційного господарського суду від 31 січня 2004 р. та ухвали господарського суду Вінницької області від 19 лютого 2004 року. Посилання зроблені на порушення і неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, невідповідність оскаржених постанов положенням Конституції України ( 254к/96-ВР ) та виявлення різного застосування Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону в аналогічних справах.
Заслухавши доповідача, представників сторін та перевіривши матеріали справи. Судова палата у господарських справах Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню на таких підставах.
Вищий господарський суд України, скасовуючи судові рішення апеляційної та першої інстанцій, виходив з того, що визнання угод недійсними має відбуватися у позовному провадженні і не може бути предметом розгляду у справі про банкрутство.
Проте, такі висновки суперечать вимогам закону на таких підставах.
У даному випадку мають місце правовідносини, які можна розділити на дві групи. Перша - правовідносини між боржником та кредиторами, які регулюються Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ). Друга - правовідносини між боржником, як продавцем, та суб'єктами господарювання, як покупцями, котрі регулюються нормами Цивільного кодексу ( 435-15 ).
Статтею 41 ГПК України ( 1798-12 ) передбачено, що господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом. Крім того, вони розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ).
Барська міжрайонна ДПІ та компанія "Уніпектин АГ" є кредиторами ВАТ "Барський консервний комбінат". Погашення заборгованості перед кредиторами здійснюється у певній черговості. Укладені спірні угоди зачіпають інтереси кредиторів.
Враховуючи викладене, слід зазначити, що визнання недійсними угод здійснюється в межах провадження у справі про банкрутство після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом і процесуальне оформлюється ухвалою. Позовне провадження про визнання угоди недійсною не порушується. Правовою підставою визнання цих угод недійсними є глава 3 ЦК УРСР ( 1540-06 ) та глава 16 ЦК України ( 435-15 ).
Таким чином, висновок суду касаційної інстанції про те, що визнання угод недійсними має відбуватися у позовному провадженні і не може бути предметом розгляду у справі про банкрутство, не Грунтується на законі.
За таких обставин постанови Вищого господарського суду України від 18 серпня 2004 р. N 367/5-342 не відповідають вимогам закону і підлягають скасуванню, а постанови Житомирського апеляційного господарського суду від 23 і 31 січня 2004 р. та ухвали господарського суду Вінницької області від 12 і 19 лютого 2004 р. як законні та обгрунтовані - залишенню в силі.
Враховуючи викладене і керуючись статтями 111-17 - 111-20 ГПК України ( 1798-12 ), Судова палата у господарських справах Верховного Суду України ПОСТАНОВИЛА:
Касаційні скарги Барської міжрайонної ДПІ та компанії "Уніпектин АГ" задовольнити. Постанови Вищого господарського суду України від 18 серпня 2004 р. N 367/5-342 скасувати, а постанови Житомирського апеляційного господарського суду від 23 і 31 січня 2004р. та ухвали господарського суду Вінницької області від 12 і 19 лютого 2004 р. залишити в силі.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.