СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
УХВАЛА
від 06.06.2000
(Витяг)
Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 31 серпня 1998 р. М.О., Г., Б. і М.С. засуджені за ч. 2 ст. 142 КК ( 2001-05 ) до різних строків позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
Ухвалою судової колегії в кримінальних справах Київського міського суду від 29 жовтня 1998 р. вирок щодо М.О. змінено, призначене йому покарання пом'якшено, а щодо Г., Б. і М.С. залишено без зміни.
М.О., Г., Б. і М.С. засуджено за те, що вони 19 квітня 1998 р. приблизно о 24-й годині, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, за попереднім зговором вчинили розбійний напад на К. із метою заволодіння належним йому майном. Для подолання опору потерпілого М.О. бризнув йому двічі в обличчя речовиною дратівливої дії з газового балончика. Після цього вони побили К., заподіявши йому фізичний біль, і заволоділи його майном вартістю 50 грн.
Заступник Голови Верховного Суду України порушив у протесті питання про зміну вироку та ухвали касаційної інстанції щодо всіх засуджених, перекваліфікацію їхніх дій з ч. 2 ст. 142 на ч. 2 ст. 141 КК ( 2001-05 ) з тих підстав, що висновок суду про застосування щодо потерпілого К. із метою заволодіння його майном насильства, яке є небезпечним для життя чи здоров'я, не підтверджується матеріалами справи.
Судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України визнала, що протест підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 142 КК ( 2001-05 ) передбачено відповідальність за напад з метою заволодіння майном за умови, що він поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства.
Із матеріалів справи не вбачається, що напад на К. був поєднаний із таким насильством або з погрозою його застосування. Суд кваліфікував вчинений засудженими напад як розбійний, виходячи з висновків судово-хімічної експертизи про те, що в застосованому М.О. балончику містилась отруйна речовина дратівливої дії, котра подразнює слизову дихальних шляхів та очей і у великій кількості може викликати судому дихальних шляхів.
Однак із показань засуджених видно (і це визнав доведеним суд), що М.О. бризнув в обличчя потерпілому двічі, при цьому К. зазнав впливу незначної кількості газу, у зв'язку з чим він не одержав тілесних ушкоджень. Зокрема, з показань потерпілого видно, що біль в очах внаслідок впливу речовини з газового балончика у нього пройшов майже одразу. Судово-медична експертиза або медичний огляд потерпілого не проводились, оскільки ніяких ушкоджень, крім незначних синців, внаслідок нападу йому заподіяно не було.
Будь-яких даних про те, що хтось із засуджених, зокрема М.О., мав умисел на застосування отруйної речовини, що містилась у газовому балончику, в кількості, яка могла б призвести до заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, у справі немає, і суд у вироку на них не послався. Навпаки, з матеріалів справи вбачається, що, маючи можливість продовжити напад із застосуванням газового балончика, засуджені цього не зробили, а почали бити потерпілого руками й ногами, завдаючи йому фізичного болю.
За таких обставин судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України визнала, що злочинні дії М.О., Г., Б. і М.С. щодо К. слід кваліфікувати як грабіж, вчинений за попереднім зговором групою осіб, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, тобто за ч. 2 ст. 141 КК ( 2001-05 ).
"Рішення Верховного Суду України", 2001 р.