Планування готовності та реагування
1. Держави-члени і Комісія повинні проводити взаємні консультації в рамках Комітету з охорони здоров'я, вказаного в статті 17, з метою координування своїх зусиль для розвитку, зміцнення та підтримання спроможності моніторингу, раннього попередження та оцінювання й реагування на серйозні транскордонні загрози здоров'ю. Мета таких консультацій полягає в:
(a) обміні кращими практиками й досвідом щодо планування готовності та реагування;
(b) сприянні взаємодії планування готовності на національному рівні;
(c) обговоренні міжсекторального виміру планування готовності та реагування на рівні Союзу; та
(d) підтримуванні та виконанні вимог до основних можливостей нагляду і реагування, як вказано у статтях 5 і 13 ММСП.
2. Для цілей параграфа 1, не пізніше 7 листопада 2014 року і надалі раз на три роки, держави-члени надають Комісії оновлену інформацію щодо актуального статусу їх планування готовності та реагування на національному рівні. Ця інформація охоплює:
(a) визначення та оновлену інформацію про статус виконання основних стандартів спроможності планування готовності та реагування, як визначено на національному рівні для сектора охорони здоров'я, як передбачено ВООЗ згідно з ММСП;
(b) опис заходів або механізмів, спрямованих на забезпечення взаємодії між сектором охорони здоров'я та іншими секторами, в тому числі ветеринарним сектором, які визначено критично важливими у випадку надзвичайної ситуації, зокрема:
(i) координацію наявних структур на випадок міжсекторальних подій;
(ii) центри реагування у надзвичайних ситуаціях (кризові центри);
(c) опис національних планів сталого функціонування, заходів або механізмів, покликаних забезпечувати безперервне постачання критично важливих послуг і продуктів.
Обов'язок надавати зазначену в пунктах (b) і (c) інформацію застосовується, лише якщо такі заходи чи механізми введено в дію або передбачено в рамках планування готовності та реагування на національному рівні.
3. Для цілей параграфа 1, у разі суттєвого перегляду плануванні готовності на національному рівні, держави-члени інформують Комісію про основні аспекти змін у плануванні готовності на національному рівні, застосовні до цілей, вказаних у параграфі 1, та до спеціальних питань, вказаних у параграфі 2.
4. При отриманні інформації з обмеженим доступом, переданої згідно з параграфами 2 і 3 цієї статті, Комісія та Комітет з охорони здоров'я застосовують правила, встановлені в додатку до Рішення Комісії 2001/844/ЄС, ЄСВС, Євратом від 29 листопада 2001 року про внесення змін до свого внутрішнього регламенту ( - 12).
Кожна держава-член забезпечує застосування своїх правил національної безпеки до всіх фізичних осіб, які проживають на її території, та до всіх юридичних осіб, заснованих на її території, які передають інформацію, вказану в параграфах 2 і 3 цієї статті. Такі правила національної безпеки повинні гарантувати ступінь захисту інформації з обмеженим доступом, який щонайменше дорівнює ступеню, забезпеченому правилами безпеки, встановленими у додатку до Рішення Комісії 2001/844/ЄС, ЄСВС, Євратом, та Рішенням Комісії 2011/292/ЄС від 31 березня 2011 про правила безпеки з метою захисту інформації з обмеженим доступом ЄС ( - 13)
5. Комісія надає доступ до інформації, отриманої відповідно до параграфів 2 і 3, членам Комітету з охорони здоров'я.
На основі такої інформації та з метою виконання параграфа 1, Комісія вчасно розпочинає обговорення в Комітеті з охорони здоров'я, в тому числі, якщо це необхідно, розгляд зведених або тематичних звітів про стан виконання.
6. За допомогою імплементаційних актів Комісія ухвалює типові форми для використання державами-членами у процесі надання інформації про планування готовності і реагування, як вказано у параграфах 2 і 3, з метою забезпечення її відповідності визначеним у параграфі 1 цілям та порівнянності.
Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, вказаною у статті 18(2).