Координування дій реагування
1. Після оповіщення про загрозу згідно зі статтею 9, на вимогу Комісії або держави-члена та на основі наявної інформації, в тому числі інформації, вказаної у статті 9, та оцінки ризиків, вказаної в статті 10, держави-члени повинні провести взаємні консультації в рамках Комітету з охорони здоров'я та спільно з Комісією з метою координування:
(a) національних дій реагування на серйозну транскордонну загрозу здоров'ю, в тому числі на випадки оголошення надзвичайної ситуації міжнародного значення у сфері охорони здоров'я згідно з ММСП, якщо вона відповідає умовам статті 2 цього Рішення;
(b) комунікації у випадку ризику і кризових ситуацій, яку необхідно адаптувати до потреб та обставин держави-члена, з метою надання громадськості і працівникам сфери охорони здоров'я узгодженої та координованої в Союзі інформації.
2. Якщо держава-член має намір ухвалити медико-санітарні заходи для протидії серйозній транскордонній загрозі здоров'ю, вона повинна, перед ухваленням таких заходів, інформувати і проконсультуватися з іншими державами-членами та Комісією щодо мети й сфери застосування таких заходів, за винятком ситуації, коли необхідність захистити здоров'я населення постає настільки терміновою, що зумовлює необхідність негайного ухвалення таких заходів.
3. Якщо держава-член, повинна, в терміновому порядку, ухвалити медико-санітарні заходи з метою реагування на виникнення або повторне виникнення серйозної транскордонної загрози здоров'ю, вона повинна, без зволікань після ухвалення таких заходів, інформувати інші держави-члени і Комісію про характер, мету та сферу застосування таких заходів.
4. У випадку, якщо серйозна транскордонна загроза здоров'ю перевищує національні рівні спроможності реагування, постраждала держава-член також має право звернутися по допомогу до інших держав-членів у рамках Механізму цивільного захисту населення Союзу, встановленого Рішенням 2007/779/ЄС, Євратом.
5. За допомогою імплементаційних актів Комісія ухвалює процедури, необхідні для уніфікованого процесу обміну інформацією, консультування та координування, передбачених у параграфах 1-3.
Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, вказаною у статті 18(2).