Щодо скарги, поданої з посиланням на статтю 2
Адміністративно-правовий засіб правового захисту, використаний заявником, здавалося, надавав достатні можливості для забезпечення вирішення скарги по суті стосовно загибелі близьких і міг забезпечити адекватне відшкодування у зв'язку з виявленим порушенням статті 2. Проте Суд визнав цей засіб неефективним у кількох аспектах і визнав вирішальним те, що призначену заявникові компенсацію - виключно за моральну шкоду, спричинену втратою ним своїх близьких родичів, - фактично так і не було виплачено йому.
Суд знову наголосив на тому, що вчасна виплата компенсації за завдані страждання, призначеної остаточним судовим рішенням, має вважатися невід'ємним елементом засобу правового захисту, передбаченого статтею 13, для осіб, які втратили своє подружжя чи дітей. Він також зазначив, що для ухвалення рішення адміністративному суду знадобилося чотири роки, одинадцять місяців і десять днів, - така затримка свідчить про недобросовісність, особливо з огляду на тяжке становище заявника. Ці обставини привели Суд до висновку, що адміністративні провадження не забезпечили заявникові ефективний засіб правового захисту стосовно невжиття державою заходів для захисту життя близьких родичів заявника. З огляду на це Суд постановив, що було допущено порушення статті 13.
Щодо скарги, поданої з посиланням на статтю 1 Першого протоколу ( 994_535 )
Як уже зазначалося, рішення про компенсацію було ухвалено лише через тривалий період часу, а призначену суму компенсації за знищені домашні речі так і не було виплачено. Отже, заявника було позбавлено ефективного засобу правового захисту стосовно стверджуваного порушення його права, передбаченого статтею 1 Першого протоколу ( 994_535 ). У зв'язку з цим Суд постановив, що порушення статті 13 мало місце також і стосовно цієї скарги.
Пункт 1 статті 6 і стаття 8
Беручи до уваги зроблені вище висновки, Суд не вважав за необхідне розглядати скарги на порушення пункту 1 статті 6 та статті 8.
Судді Тюрмен і Мулароні висловили окрему думку, яка частково не збігається з позицією більшості. Тексти окремої думки додано до судового рішення.