Суд відхилив аргумент Уряду про те, що органи влади Туреччини утрималися від ліквідації житла заявника, виходячи з гуманітарних міркувань. Позитивний обов'язок, покладений на органи влади статтею 1 Першого протоколу ( 994_535 ), вимагав від них вжиття практичних заходів, на які Суд уже вказав як на заходи, завдяки яким можна було обійтися без ліквідації жител.
Слід визнати, що заявникові було запропоновано можливість придбати субсидоване житло на пільгових умовах, але будь-які переваги, здобуті ним таким чином, не могли б вважатися підставою для скасування його статусу "потерпілого", особливо з огляду на те, що в документі купівлі-продажу нічого не йшлося про визнання органами влади факту порушення ними права заявника на мирне володіння своїм майном.
Суд також взяв до уваги те, що компенсацію, яку турецькі суди присудили заявникові за матеріальну шкоду, ще й досі не виплачено, незважаючи на винесене остаточне судове рішення.
Тому Суд постановив, що було допущено порушення статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ).