Беручи до уваги обставини справи, і зокрема тип зброї та інтенсивність її застосування, Суд дійшов висновку, що, незалежно від того, чи справді поліція мала намір убити заявника, він став потерпілим від дій, через характер яких його життя опинилося в небезпеці: те, що він, як виявилося, залишився живим, суть такого висновку не міняє. Отже, стаття 2 у цій справі застосовна.
Щодо обов'язку органів влади забезпечити законодавчий захист права заявника на життя
Хоча згодом, у 2003 році, Грецька держава вже запровадила новий закон, який регулює питання застосування вогнепальної зброї поліцією, у час, якого стосується справа, чинним був закон, ухвалений ще за часів Другої світової війни, коли Греція була окупована німецькими військами. Грецький закон не містив жодних інших положень, які б реґулювали застосування поліцією зброї під час акцій чи встановлювали будь-які принципи планування і контролю поліційних операцій.
Беручи до уваги злочинну поведінку заявника та загальний контекст того часу, позначений терористичною діяльністю проти інтересів інших держав, Суд погодився з тим, що застосування зброї проти заявника ґрунтувалося на добросовісному переконанні, і на той час були всі підстави вважати його правомірним. Проте Суд був вражений тією хаотичністю, з якою фактично поліція застосувала вогнепальну зброю, що порушує серйозні питання щодо проведення та організації цієї операції.
Хоча Суд і погодився з тим, що працівники поліції, причетні до інциденту, не мали достатньо часу для всебічної оцінки ситуації і ретельного планування операції, він зазначив, що недоліки, які виявилися при цьому, були головним чином наслідком того, що на той час національний закон і практика не передбачали відповідної структури здійснення колективної поліційної операції, ані із залученням конкретних працівників поліції, ані для випадку поліційної погоні.
У відповідний час застосування зброї державними службовими особами регулювалося правовими нормами, які для сучасного демократичного суспільства є застарілими і недосконалими. Існуюча система не забезпечувала службових осіб правоохоронних органів чіткими принципами та критеріями застосування зброї у мирний час. Це надавало працівникам поліції, залученим у цю операцію, більшу самостійність дій і можливість реалізації необдуманих ініціатив, чого, можливо, не сталося б, якби вони отримали належну підготовку та інструктаж.
З огляду на це, Суд визнав, що органи влади Греції не виконали свого позитивного обов'язку запровадити відповідні законодавчі та адміністративні засади, які б забезпечували громадянам той рівень захисту, якого вимагає стаття 2, і не зробили всього того, чого можна було правомірно вимагати від них у цьому зв'язку. Тому Суд постановив, що було допущено порушення статті 2 Конвенції ( 995_004 ).
Недостатність розслідування
Незважаючи на те що після інциденту було проведено адміністративне розслідування, Суд вказав на вражаючі недоліки його проведення. Зокрема, Суд визнав надзвичайно вагомим той факт, що національні органи влади не встановили особи всіх працівників поліції, які брали участь у погоні. Деякі працівники поліції покинули місце події, не залишивши інформацію про себе і всіх необхідних даних про свою зброю, через що дані про деяку застосовану вогнепальну зброю так і не було занесено в протоколи. Також видається, що нічого не було зроблено для встановлення особи працівника поліції, який ніс чергування у відповідному районі в час, коли стався цей інцидент. Вражав і той факт, що було зібрано лише три кулі, а решту куль, окрім кулі, яку вилучили з ноги п. Макарациса, та ще однієї, яка залишалася в його сідниці, поліція так ніколи і не знайшла і не встановила, якими іншими кулями було поранено заявника.
Через ці недоліки грецький суд не зміг встановити всі фактичні обставини справи, хоча й міг би зробити це, якби таких недоліків не було. Отже, суд виправдав працівників поліції, посилаючись на недоведеність поза всяким сумнівом того факту, що саме вони завдали поранень заявникові, - адже багато інших пострілів було зроблено зі зброї, належність якої не встановлено.
З огляду на ці обставини, Суд дійшов висновку, що органи влади не провели ефективного розслідування цього інциденту. Яскравим свідченням незавершеності і недостатності розслідування став той факт, що навіть у провадженні в Суді Уряд не зміг назвати прізвища всіх працівників поліції, які стріляли і поранили заявника. Тому Суд постановив, що у зв'язку з цим було допущено порушення статті 2 Конвенції ( 995_004 ). З огляду на цей висновок, Суд вирішив, що немає необхідності встановлювати, чи становлять виявлені в цій справі недоліки частину впроваджуваної органами влади практики, як про це стверджує заявник.
Статті 3 і 13 Конвенції ( 995_004 )
Суд вирішив, що жодного окремого питання за статтями 3 і 13 Конвенції ( 995_004 ) не постає.
Судді Коста, Братца, Лоренцен і Важич висловили спільну окрему думку, яка збігається з позицією більшості. Суддя Вільдхабер, до якого приєдналися судді Ковлер і Мулароні, висловив окрему думку, яка частково не збігається з позицією більшості. Суддя Цаца-Ніколовська, до якої приєдналася суддя Стражницька, висловила окрему думку, яка частково не збігається з позицією більшості. Окремі думки додано до тексту судового рішення.