Хоча це факт, що право, чоловіка і жінки на шлюб прямо гарантується чітким формулюванням статті 12, Суд визнав, що на час, про який ідеться у цій справі, це формулювання не обмежувало визначення статі виключно на підставі біологічних критеріїв. З часу прийняття Конвенції ( 995_004 ) у сфері інституту шлюбу відбулися значні соціальні зміни. Відчутні зміни в цій сфері також викликані досягненнями медицини та науки в дослідженні феномена транссексуалізму. Розглянувши справу у світлі статті 8, Суд встановив, що критерій відповідності біологічних чинників уже не може бути вирішальним у позбавленні юридичного визнання зміни статі післяопераційних транссексуалів. Існують інші важливі чинники - визнання медичними колами та установами охорони здоров'я в Договірних державах проблеми розладів статевої ідентичності; застосування медичних засобів, серед них і хірургічних, для асиміляції ознак статі людини, наскільки це можливо, відповідно до того, якої статі вона усвідомлює себе сама; а також взяття транссексуалом на себе тієї соціальної ролі, яку передбачає визначена ним стать.
Однак, оскільки ґарантоване статтею 8 право на повагу до приватного життя не охоплює всіх питань, що постають у світлі статті 12, коли конкретно зазначаються умови, встановлені національними законами, Суд мав далі розглянути, чи обмежує в цій справі саму суть права на шлюб положення національного законодавства, за яким вважається, що людина має ту стать, яку було зареєстровано при її народженні. У зв'язку з цим Суд вважає нещирим твердити про те, що післяопераційні транссексуали не позбавлялися права на шлюб, оскільки, згідно із законом, у них залишається можливість одружитися з особою їхньої колишньої протилежної статі. Заявниця в цій справі жила як жінка і мала бажання одружитися лише з чоловіком. Оскільки у неї не було можливості це зробити, вона мала право заявити, що порушено саму суть її права на шлюб. Хоча тих країн, які дозволили одруження транссексуалів відповідно до визначеної ними статі, менше, ніж тих, що визнали зміну самої статі, Суд встановив, що цей факт не є підставою залишити вирішення цього питання повністю в межах свободи розсуду Договірних держав. Це було б рівнозначно висновку про те, що низка альтернатив, якими може скористатися Договірна сторона, включає фактичну заборону будь-якого здійснення права на шлюб. Свобода розсуду не може сягати так далеко. Хоча саме Договірна сторона має визначати, зокрема, умови належного оформлення зміни статі особою, яка домагається юридичного визнання її транссексуалом. а також чинну процедуру оформлення майбутнього шлюбу (включаючи, наприклад, інформацію, яка має подаватися гаданому подружжю). Суд визнав, що немає підстав для позбавлення транссексуалів можливості здійснювати право на шлюб за тих чи інших обставин. Суд дійшов висновку, що було допущено порушення статті 12.