Суд, посилаючись на свої висновки за статтею 3 стосовно характеру цього судового провадження, встановив, що жоден із заявників не був засуджений "судом" і що покарання ув'язненням, призначене таким судовим органом, як "Верховний суд МРП", наприкінці такого провадження, що мало місце в цій справі, не може вважатися "законним" ув'язненням, призначеним "відповідно до процедури, встановленої законом". Зважаючи на це, позбавлення свободи, якого зазнали заявники, не може задовольняти вимоги, викладені в пункті 1 (a) статті 5 Конвенції ( 995_004 ). Звідси випливає, що в період до травня 2001 року було допущено порушення пункту 1 статті 5 Конвенції стосовно п. Ілашку і що стосовно заявників, які й досі перебувають під вартою, також допущено порушення цього положення і це порушення триває дотепер.
Беручи до уваги те, що заявники перебували під вартою у період, коли Конвенція ( 995_004 ) набрала чинності стосовно Росії, Суд дійшов висновку, що відповідальність за поводження, яке становить порушення статті 5, може бути покладена на Російську Федерацію стосовно всіх заявників. Зважаючи на свій висновок про настання відповідальності Республіки Молдова, з огляду на позитивні зобов'язання, взяті нею з травня 2001 року, Суд дійшов висновку, що порушення статті 5 Молдовою стосовно п. Ілашку допущено не було, але має місце порушення нею цього положення стосовно інших заявників.