Оскільки п. Ілашку вже звільнено з-під варти і тепер він проживає зі своєю сім'єю в Румунії, Суд визнав, що ризик виконання призначеної йому смертної кари є більш гіпотетичним, ніж реальним. З іншого боку, не оспорювалося те, що після ратифікації Конвенції ( 995_004 ) цими двома державами-відповідачами, п. Ілашку, найімовірніше, зазнав страждання, яке спричинялося призначеною йому смертною карою та умовами, в яких він перебував під вартою в очікуванні на виконання цього вироку. Зважаючи на це, Суд визнав, що факти, оскаржувані п. Ілашку, не свідчать про необхідність окремого їх розгляду у світлі статті 2 Конвенції і що натомість доречнішим буде їх розгляд у світлі статті 3.