Хоча це факт, що право чоловіка й жінки на шлюб прямо Гарантується в чітко сформульованому положенні статті 12, Суд визнав, що на час розгляду цієї справи це формулювання не обмежувало визначення статі виключно на підставі біологічних критеріїв. З часу прийняття Конвенції ( 995_004 ) у сфері інституту шлюбу відбулися значні соціальні зміни. Відчутні зміни в цій сфері також викликані досягненнями медицини та науки в дослідженні феномена транссексуалізму. Розглянувши справу у світлі статті 8, Суд уже встановив, що критерій відповідності біологічних чинників не може бути вирішальним у позбавленні юридичного визнання зміни статі післяопераційних транссексуалів. Існують інші важливі чинники - визнання медичними колами та установами охорони здоров'я в Договірних державах проблеми розладів статевої ідентичності; застосування медичних засобів, зокрема хірургічних, для асиміляції ознак статі людини, наскільки це можливо, відповідно до того, якої статі вона усвідомлює себе сама; а також взяття транссексуалом на себе тієї соціальної ролі, яку передбачає визначена ним стать.
Однак, оскільки ґарантоване статтею 8 право на повагу до приватного життя не охоплює всіх питань, що постають у світлі статті 12. коли конкретно зазначаються умови, встановлені національними законами, Суд мав далі розглянути, чи обмежує в цій справі саму суть права на шлюб положення національного законодавства, за яким вважається, що людина має ту стать, яку було зареєстровано при її народженні. У зв'язку з цим Суд вважає нещирим стверджувати про те, що післяопераційних транссексуалів не позбавляли права на шлюб, бо, згідно із законом, у них залишається можливість одружитися з особою колишньої протилежної статі. У цій справі заявниця жила як жінка і бажала одружитися лише з чоловіком. Оскільки вона не мала можливості це зробити, вона мала право заявити, що порушено саму суть її права на шлюб. Хоча тих країн, які дозволили одруження транссексуалів відповідно до визначеної ними статі, менше, ніж тих, що визнали зміну самої статі, Суд встановив, що цей факт не є підставою для того, щоб залишити вирішення цього питання повністю в межах свободи розсуду Договірних держав. Це було б рівнозначно висновку про те, що до низки альтернатив, якими може скористатися Договірна держава, входить і фактична заборона будь-якого здійснення права на шлюб. Свобода розсуду не може сягати так далеко. Хоча саме Договірна держава має визначати, зокрема, умови належного оформлення зміни статі особою, яка домагається юридичного визнання її транссексуалом, а також чинну процедуру оформлення майбутнього шлюбу (зокрема, скажімо, інформацію, яка має подаватися гаданому подружжю), Суд визнав, що немає підстав для позбавлення транссексуалів можливості здійснювати право на шлюб за тих чи. інших обставин. Суд дійшов висновку, що було допущено порушення статті 12.