«Кожен, чиї права та свободи, визнані в [цій] Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.».
8. Суд повторює, що розумність тривалості судового розгляду повинна оцінюватися в світлі обставин справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявників та відповідних органів влади, а також важливість предмета спору для заявників (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справах «Пелісьє та Сассі проти Франції» (<…>) [ВП], заява № 25444/94, п. 67, ECHR 1999II, та «Фрідлендер проти Франції» (Frydlender v. France) [ВП], заява № 30979/96, п. 43, ECHR 2000-VII).
9. У справі «Меріт проти України» (Merit v. Ukraine), заява № 66561/01, рішення від 30 березня 2004 року, Суд вже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.
10. Розглянувши всі надані матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання, Суд вважає, що у цій справі тривалість проваджень була надмірною та не відповідала вимозі «розумного строку».
11. Суд також зазначає, що заявники не мали ефективного засобу юридичного захисту щодо цих скарг.
12. Таким чином, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції.
IV. ІНШІ СКАРГИ
13. У заяві № 78377/13 заявник скаржився також за іншими положеннями Конвенції відповідно до усталеної практики Суду (див. таблицю у додатку). Ця скарга не є явно необґрунтованою у розумінні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції, а також вона не є неприйнятною з будь-яких інших підстав. Тому вона має бути визнана прийнятною. Розглянувши всі наявні матеріали, та з огляду на його висновки в рішенні у справі «Іванов проти України» (Ivanov v. Ukraine), заява № 15007/02, рішення від 07 грудня 2006 року, Суд вирішує, що вони також вказують на порушення Конвенції.
V. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ
14. Стаття 41 Конвенції передбачає:
«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.».
15. Зважаючи на наявні в нього документи та свою практику (див., зокрема, рішення у справі «Бевз проти України» (Bevz v. Ukraine), заява № 7307/05, п. 52, рішення від 18 червня 2009 року), Суд вважає за доцільне присудити суми, зазначені в таблиці у додатку.
16. Суд вважає за належне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Вирішує об’єднати заяви.
2. Оголошує заяви прийнятними.
3. Постановляє , що ці заяви свідчать про порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції у зв’язку з надмірною тривалістю кримінальних проваджень.
4. Постановляє , що було порушення Конвенції та протоколів до неї щодо іншої скарги, поданої відповідно до усталеної практики Суду (див. таблицю у додатку).
5. Постановляє , що:
(a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникам суми, зазначені в таблиці у додатку; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на вищезазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 11 січня 2018 року відповідно до пунктів 2 та 3 правила 77 Регламенту Суду.
В. о.заступника Секретаря
Лів ТІГЕРШТЕДТ
Голова
Андре ПОТОЦЬКИЙ
Додаток
ПЕРЕЛІК
заяв зі скаргами за пунктом 1 статті 6 та статтею 13 Конвенції (надмірна тривалість кримінальних проваджень та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту)
№ з/п
№ заяви,
дата подання
П. І. Б. заявника,
дата народження
П. І. Б. представника
та його місцезнаходження
Початок провадження
Закінчення провадження
Загальна тривалість, інстанції
Інші скарги відповідно до усталеної практики
Сума, присуджена кожному заявнику в якості відшкодування моральної та матеріальної шкоди і судових та інших витрат
(в євро) - 1
1
78377/13
29/11/2013
Володимир Олександрович
СЕРГІЄНКО
21/09/1957
Заявник помер 23 листопада 2015 року.
Його син,
Юрій Володимирович
Сергієнко,
є його спадкоємцем
Сергій Євгенович
Сиротенко
м. Харків
10/09/2007
28/11/2014
7 років, 2 місяці та 19 днів
2 інстанції
пункт 1 статті 2 Протоколу № 4 - надмірна тривалість застосування підписки про невиїзд - починаючи з 17 вересня 2007 року до заявника була застосована підписка про невиїзд; цей запобіжний захід не був змінений протягом усієї тривалості кримінального провадження
2 300
2
41506/16
07/07/2016
Анатолій Іванович САЧЕНКО
30/11/1970
Людмила Михайлівна Колотило
м. Черкаси
16/01/2009
05/06/2009
4 місяці та 21 день
2 інстанції
1 800
01/12/2009
03/12/2009
3 дні
2 інстанції
04/08/2010
16/08/2010
13 днів
2 інстанції
14/02/2011
триває
Більше 6 років, 8 місяців та 27 днів
2 інстанції
__________
- 1 Та додатково будь-які податки, які можуть бути стягнуті із заявників.