Суд присудив потерпілим справедливу сатисфакцію у вигляді таких сум:
Боттацці: 15000000 італійських лір за матеріальні збитки та 7000000 лір як відшкодування судових витрат;
А. П.: 30000000 лір за матеріальну та моральну шкоду і 8000000 лір як відшкодування судових витрат;
Ді Мауро: 5000000 лір за моральну шкоду і 10000000 лір як відшкодування судових витрат;
Феррарі: 15000000 лір за моральну шкоду і 11275488 лір як відшкодування судових витрат.
2. Справа А. Л. М.
Суд зазначив, що заява Уряду від 7 вересня 1998 року надійшла до канцелярії Суду 8 вересня, тим часом як доповідь Комісії було передано до Комітету міністрів 13 травня 1998 року.
Уряд доводив, що тримісячний строк, передбачений колишньою статтею 32, не вичерпався на день подання заяви, оскільки положення Закону N 742 від 7 жовтня 1969 року (так само, як він стверджував, і в законодавстві інших європейських країн) стосовно того, що процесуальні строки у "звичайних і адміністративних судах" перериваються на час судових канікул, є "загальним" принципом, який застосовується і до провадження в Суді.
Заявник звернувся до Суду з клопотанням про відхилення заяви Уряду як такої, що надійшла із запізненням.
Суд зазначив, що, згідно з колишньою статтею 47 Конвенції ( 995_004 ), заява мала бути подана в межах тримісячного строку, закріпленого колишньою статтею 32. Ні в Конвенції, ні в Регламенті Суду ( 980_067 ), застосовуваному в той час, коли було подано цю заяву, не було жодного положення, яким би дозволялося зробити виняток із цього правила.
Більше того, навіть якби припустити, що правило про призупинення процесуального строку під час "судових канікул" справді існувало у законодавстві інших країн, це аж ніяк не означає, що такий загальновизнаний принцип міститься у колишній статті 32 Конвенції ( 995_004 ).
Отже, Уряд перевищив дозволений строк. Крім того, у матеріалах справи не було виявлено жодної особливої обставини, яка могла б призупинити сплив строку або виправдати випадок, коли його відлік мав би розпочатися знову з самого початку. Заяву Уряду визнано неприйнятною.
Четверо суддів висловили свої окремі думки: пан Тюрмен з приводу рішень у справах Боттацці, А. П., Ді Мауро та Феррарі, а пані Грев, пан Феррарі Браво та пан Коста з приводу рішення у справі Ді Мауро.
Судові рішення можна знайти на веб-сторінці Суду в Інтернеті (http://www.dhcour.coe.eng) у день їх постановлення.
Канцелярія Європейського суду з прав людини
F-67075 Strasbourg Cedex
Звертатися до Родеріка Лідделла (Roderick Liddell),
телефон: (0) 388-41-24-92;
або до Емми Гельєр (Emma Hellyer),
телефон: (0) 390-21-42-15;
факс: (0) 388-41-27-91