СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
УХВАЛА
07.07.1993
(Витяг)
У вересні 1992 р. П. звернувся зі скаргою на постанову Головного державного інспектора Державного управління охорони навколишнього природного середовища від 2 вересня 1992 р., якою за порушення правил полювання за відстріл лебедів на нього накладено штраф у сумі 500 крб., конфісковано рушницю і стягнуто на відшкодування шкоди 6000 крб. Посилаючись на те, що відстріл лебедів з його рушниці вчинив Н., а він правил полювання не порушив, П. просив скасувати зазначену постанову.
Рішенням Соснівського районного народного суду м. Черкас від 14 грудня 1992 р. скаргу задоволено, постанову в справі про адміністративне правопорушення відносно П. скасовано.
Постановою президії Черкаського обласного суду від 18 березня 1993 р. протест прокурора області залишено без задоволення, а рішення суду - без зміни.
У протесті заступника Генерального прокурора України ставиться питання про скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд.
Протест підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно зі ст. 289 Кодексу про адміністративні правопорушення України ( 80732-10 ) скарга на постанову в справі про адміністративне правопорушення може бути подана протягом 10 днів з дня її винесення. Якщо цей строк пропущено з поважних причин, то цей строк за заявою особи, відносно якої винесена постанова, може бути поновлено органом, який розглядає скаргу.
Як встановлено судом, постанова про накладення адміністративного стягнення на П. винесена 2 вересня 1992 р. Зі скаргою на цю постанову П. звернувся до суду 16 вересня 1992 р., тобто з пропуском встановленого законом строку.
В порушення зазначених вимог закону суд розглянув скаргу, не вирішивши питання про поновлення строку на її подання.
Доводи президії обласного суду про те, що, розглянувши справу, суд фактично поновив строк на оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення, не можна визнати правильними, оскільки вони суперечать вимогам ст. 289 КпАП України ( 80732-10 ).
Скасувавши постанову про накладення адміністративного стягнення, суд не вирішив питання про долю адміністративної справи, зокрема, про припинення справи чи направлення її на новий розгляд, хоча відповідно до вимог ст. 293 КпАП України ( 80732-10 ) зобов'язаний був це зробити.
Висновки президії обласного суду про те, що, скасувавши постанову про адміністративне стягнення, суд фактично припинив адміністративну справу, не можна визнати правильними, оскільки ніякого рішення про долю цієї справи суд не приймав, а саме скасування постанови про адміністративне стягнення не є рішенням про припинення справи.
Не можна визнати обгрунтованим висновок суду про відсутність вини П. в порушенні правил полювання. Порушення П. правил полювання зафіксовано в протоколі про це адміністративне правопорушення. В судовому засіданні свідки Т., Л., С. підтвердили, що постріли в лебедів зробив П.
Цим доказам, в порушення вимог ст. 203 ЦПК України ( 1502-06 ), суд належної оцінки не дав і в рішенні не навів переконливих мотивів, чому він їх до уваги не бере.
Враховуючи, що судові рішення в справі постановлені з порушенням вимог закону, судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України скасувала їх, а справу направила на новий розгляд.
"Бюлетень законодавства і юридичної практики України", N 2, 1995 р.