Зважаючи, що підставою для відкриття конституційного провадження у цій справі є застосування оспорюваних положень Кодексу та Закону України „Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини“ в остаточному судовому рішенні у справі суб’єкта права на конституційну скаргу, Конституційний Суд України здійснює конституційний контроль лише в межах предмета конституційної скарги та не вбачає підстав для визнання статті 188 - 40 Кодексу і статті 22 Закону України „Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини“ такими, що суперечать Конституції України.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 147, 150, 151 - 1, 151 - 2, 153 Конституції України, на підставі статей 7, 32, 36, 65, 67, 74, 84, 88, 89, 92, 94 Закону України „Про Конституційний Суд України“
Конституційний Суд України
ухвалив:
1. Визнати такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), статтю 188 - 40 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтю 22 Закону України „Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини“ від 23 грудня 1997 року № 776/97–ВР зі змінами.
2. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.
Рішення Конституційного Суду України підлягає опублікуванню у „Віснику Конституційного Суду України“.