„Закріплений статтею 40 Конституції України інститут права на звернення має комплексний характер. Його утворюють різні за природою і призначенням юридичні засоби (інструменти), метою яких є забезпечення реалізації кожною людиною своїх прав і свобод, а також їх відстоювання, захист та відновлення у разі порушення“ (абзац дев’ятий пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2018 року № 8-р/2018).
На думку Конституційного Суду України, право на звернення є конституційно-правовим засобом захисту та однією з гарантій дотримання прав і свобод людини. Реалізація цього права пов’язана передусім з публічною сферою, тобто сферою діяльності органів публічної влади: по-перше, звернення громадян є однією з форм участі в управлінні державними справами, у вирішенні державних і суспільних справ, правовою можливістю активного впливу та контролю з боку громадян за діяльністю органів державної влади та органів місцевого самоврядування; по-друге, звернення громадян є одним із способів захисту прав, свобод та інтересів особи та відновлення їх у разі порушення, що пов’язує реалізацію права, визначеного статтею 40 Конституції України, з механізмом виконання обов’язків органами публічної влади.
Для забезпечення таких можливостей система публічної влади наділена відповідним ресурсом (людським, матеріальним, часовим тощо) для розгляду звернень громадян у межах своїх повноважень. До того ж у більшості випадків розгляд звернень громадян згідно з частиною другою статті 19 Закону України „Про звернення громадян“ покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, які спеціально уповноважені здійснювати цю роботу.
Законом України „Про звернення громадян“ визначено, зокрема, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об’єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов’язані: на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи (стаття 19); керівники та інші посадові особи органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об’єднань громадян зобов’язані проводити особистий прийом громадян (частина перша статті 22). До того ж усі адресати звернень відповідно до статті 21 Закону України „Про звернення громадян“ розглядають звернення громадян, не стягуючи плати.
Натомість не всі громадські об’єднання наділені обсягом владних повноважень чи фінансуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, що зумовлює потребу забезпечити організацію роботи з дотримання права на звернення (зокрема, ведення особистого прийому, забезпечення права особи бути присутньою під час розгляду звернення, забезпечення права на ознайомлення з документами за зверненням тощо).