„Наділення відповідно до законодавства України окремих громадських об’єднань або їх представників певною компетенцією у сфері формування або забезпечення виконання їх повноважень органами державної влади або органами місцевого самоврядування свідчить про набуття такими об’єднаннями громадян та їх представниками публічного характеру їх діяльності. Тобто представники громадськості у процесі реалізації своїх передбачених законодавством можливостей брати участь у проведенні чи реалізації публічної політики можуть реально впливати на ухвалення органами державної влади їх рішень“ (перше, друге речення абзацу четвертого підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 6 червня 2019 року № 3-р/2019).
Отже, громадськими об’єднаннями з публічним характером діяльності є:
– ті, які отримують фінансову підтримку за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, та/або
– ті, які виконують делеговані повноваження суб’єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, зокрема й надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг.
На думку Конституційного Суду України, обов’язок надавати відповідь на звернення громадян і, відповідно, сфера контролю за його виконанням Уповноваженим можуть бути поширені законодавцем на громадські об’єднання, але лише тією мірою, якою вони відповідають змісту конституційного права на свободу об’єднання.