У пункті 228 Керівних принципів наголошено: „Усі нормативно-правові акти і практика, що стосуються нагляду за об’єднаннями і контролю за ними, повинні виходити з принципу мінімального втручання з боку держави в діяльність об’єднань. До об’єднань та їх членів застосовується право на недоторканність приватного життя; це означає, що нагляд і контроль повинні мати чітку правову основу та бути пропорційними законним цілям, що їх вони переслідують. Нагляд і контроль над об’єднаннями не повинні бути пов’язані з втручанням і не мають бути суворішими за нагляд і контроль, здійснювані щодо приватних комерційних структур. Під час здійснення такого контролю слід завжди виходити з презумпції законності об’єднання та його діяльності. Крім того, в процесі контролю неприпустимим є втручання у внутрішнє управління об’єднанням або змушування об’єднання узгоджувати свої цілі та діяльність з державною політикою та управлінням“.