Суд взяв до уваги, що мало місце втручання у здійснення заявницею свого права на свободу зібрань і що це втручання було "встановлене законом". Оскаржуваний захід мав легітимну мету, а саме - захист національної безпеки. Щодо того, чи відповідав цей захід "нагальній суспільній потребі", Суд зазначив, що партію, активним членом якої була заявниця, не можна було вважати "незаконною" у відповідний час і що Уряд Латвії не подав жодної інформації про той чи інший конкретний акт з боку заявниці, який би спрямовувався на підрив відновленої Республіки Латвія чи її демократичного порядку.
Захід з виключення права заявниці балотуватися на виборах до парламенту чи районних рад з огляду на її активну участь у КПЛ, який зберігає свою чинність і досі, більше ніж через десять років після відповідних подій, відповідальність за які було покладено на цю партію, не є пропорційним до переслідуваної мети, що ставилася, а отже, не є необхідним у демократичному суспільстві.