Загибель чоловіка заявниці
Суд взяв до уваги те, що п. Зенґін помер від кульових поранень, отриманих під час збройної сутички, і що згодом не було встановлено, хто зробив ці смертельні постріли. Беручи до уваги матеріали, які він мав у своєму розпорядженні, та з огляду на відсутність реальних доказів, Суд дійшов висновку, що висновок про загибель п. Зенґіна від рук осіб, уповноважених державою, ґрунтувався б на гіпотезі та припущенні, а не на достовірних доказах. Зважаючи на недоведений "поза розумним сумнівом" той факт, що відповідальність за загибель чоловіка заявниці має нести держава-відповідач, Суд одноголосно постановив, що порушення статті 2 у зв'язку із загибеллю п. Зенґіна допущено не було.
Характер розслідування
Суд взяв до уваги, що розслідування органи влади розпочали негайно. Проте вони не зажадали проведення балістичної експертизи, що є конче необхідною процедурою, яка могла б допомогти встановити, звідки було випущено кулі, які вбили п. Зенґіна. До того ж вони не зробили розтину і не взяли показань у заявниці, членів її сім'ї та інших мешканців села. На додаток до цього, Суд урахував те, що висновок прокурора про загибель п. Зенґіна від куль терористів ґрунтувався лише на усних показаннях учасників згаданої операції. Виходячи з цього, Суд вирішив, що, незважаючи на відкриття органами влади кримінальної справи після загибелі п. Зенґіна, слідчі дії не пролили світла на обставини його смерті. Тому Суд одноголосно постановив, що у зв'язку з характером, який мало це розслідування, було допущено порушення статті 2 Конвенції ( 995_004 ).