Суд взяв до уваги, що головний прокурор м. Діярбакира викликав заявника у зв'язку з поданою ним заявою до колишньої Європейської комісії з прав людини, можливо, з метою залякування. Суд наголосив, що з боку органів державної влади було недоречним вступати у зв'язку з цим у прямий контакт із заявником.
Крім того, органи влади зробили спробу піддати сумніву чинність заяви і, отже, достовірність тверджень заявника. Ці дії могли розцінюватися лише як намагання і спроба перешкодити успішній реалізації заявником своїх вимог.
Отже, Суд встановив, що Туреччина не забезпечила дотримання своїх зобов'язань за статтею 34.
Суддя Ґьольчюклю висловив окрему думку, яка не збігається з позицією більшості. Окрему думку додано до тексту судового рішення.