Факт тримання п. Забчекова під вартою без письмового наказу, на порушення вимоги статті 35 Закону про національну поліцію, не заперечувався.
Суд взяв до уваги твердження заявниці про те, що, з метою приховати сам факт затримання її сина, у своєму першому повідомленні сім'ї про його смерть поліція жодним чином не згадала про факт його затримання. Суд також зауважив, що позбавлення свободи п. Забчекова не було одразу запротокольовано і що згодом журнал затримань на поліційній дільниці було підроблено. Поведінка працівників поліції у період від 3 до 5 години 29 січня 1996 року становила ще один чинник, на підставі якого можна було зробити висновок, що мала місце спроба приховати факт затримання сина заявниці. Однак, зважаючи на те, що ця спроба не вдалася, Суд не мав потреби з'ясовувати, чи має держава відповідати за документально не підтверджене затримання.
Відсутність письмового наказу та належного документального оформлення затримання п. Забчекова було для Суду достатньою підставою для висновку про те, що ув'язнення його на кілька годин 29 січня 1996 року становило порушення національного законодавства і суперечило статті 5, із положень якої випливає необхідність належного документального оформлення позбавлення свободи.
Отже, було допущено порушення пункту 1 статті 5.