Суд нагадує: оскільки твердження заявника з приводу того, що його будинок був умисне зруйнований і майно знищене агентами держави, могло бути доведеним, стаття 13 вимагає, крім виплати компенсації, якщо це потрібно, також ретельного й ефективного розслідування, яке могло б мати наслідком виявлення та покарання осіб, відповідальних за це діяння, і при цьому забезпечити ефективний доступ скаржника до процедури розслідування.
Як зауважив Суд, після того як майно заявника було спалено, він подав скаргу прокуророві Кулпа, в якій чітко зазначалося, що його будинок був спалений силами безпеки. Однак розслідування, що проводилося прокуратурою, обмежилося тим, що було прийнято заяви від трьох скаржників. Виявилося, що не було жодної спроби оглянути місце події, встановити реальну версію стосовно фактів шляхом опитування інших селян, які, можливо, були свідками цих подій, чи допитати представників сил безпеки, що, як стверджувалось, були причетними до цього інциденту. Суд вважав, що ці елементи розкривають значні недоліки розслідування і свідчать про брак надійності та ретельності цієї частини розслідування.
Стосовно другої частини розслідування національними органами Суд вважав, що органам влади, відповідальним за проведення розслідування, бракувало необхідної незалежності та безсторонності. Губернатор округу Кулп призначив слідчим командувача жандармерії округу Кулп, який за ієрархією стоїть вище від жандармів, причетних до цього інциденту. Із показань свідків очевидно, що командувач жандармерії округу Кулп далі делегував проведення розслідування керівникові жандармського відділку Кулпа. З огляду на той факт, що жандармерія Кулпа була обвинувачена в причетності до спалення будинку заявника, Суд визнав неприйнятним, що той самий жандармський відділок був наділений повноваженнями щодо проведення розслідування зазначених тверджень.
Таким чином, Суд дійшов висновку, що органи державної влади не провели ретельного та ефективного розслідування тверджень заявника і відмовили йому в доступі до будь-якого іншого наявного засобу правового захисту, в тому числі до вчинення позову з вимогою компенсації. Отже, було порушення статті 13.
Статті 14 і 18
Розглянувши твердження заявника у світлі доказів, поданих до Суду, Суд визнав необґрунтованими скарги заявника на підставі статей 14 і 18. Отже, порушення статей 14 і 18 не було.