Суд іще раз наголосив на тому, що будь-яке тілесне ушкодження, завдане особі, яка перебуває під поліційною вартою та цілковитим контролем працівників поліції, порушує важливі фактичні презумпції. Держави несуть відповідальність за осіб під вартою, і, оскільки особи, які перебувають під поліційною вартою, є уразливими, органи влади зобов'язані забезпечити їхній захист.
У цій справі Суд не виявив доказів, які свідчили про проведення медичного огляду C.A. одразу після взяття його під варту. Крім того, у рішенні, яким було виправдано працівників поліції, згадувалося лише тілесне ушкодження на обличчі і нічого не йшлося про інші ушкодження, виявлені під час розтину. У зв'язку з цим Суд зазначив, що пояснення працівників поліції стосовно цих тілесних ушкоджень не підтверджувалися іншими доказами.
Суд, взявши до уваги всі матеріали, які були в його розпорядженні, та зваживши на відсутність правдоподібного пояснення з боку Уряду, визнав, що Туреччина несе відповідальність за тілесні ушкодження, зафіксовані в результатах розтину. Тому Суд постановив, що було допущено порушення статті 3 Конвенції ( 995_004 ).