Кодексу про шлюб та сім'ю України встановлює право кожного з подружжя на вибір місця проживання, а стаття 67 формулює правило: "Якщо батьки не проживають разом, то від їх згоди залежить, при кому повинні проживати неповнолітні діти. При відсутності згоди між батьками спір вирішується судом, виходячи з інтересів дітей і з урахуванням їх бажання".
У Житловому кодексі Української РСР термін "проживання" без розкриття його змісту вживається у багатьох статтях, а в деяких із них (статті 64, 65 та інші) використовується теж без відповідних правових дефініцій і поняття "члени сім'ї наймача, які проживають з ним".
Щодо часу проживання, то таке визначення у загальному вигляді має місце у названих та інших законах, у словосполученнях "постійне місце проживання", "тимчасове місце проживання", "постійно проживає", "тимчасово проживає" тощо. Детальніше конкретизується час проживання у підзаконних нормативних актах, що стосуються правил прописки, реєстрації та виписки громадян.
5. Що ж до терміна "член сім'ї", який перебуває на утриманні військовослужбовця, то поняття "утримання" вживається у Конституції України у формулюванні обов'язку батьків утримувати дітей до їх повноліття (стаття 51), обов'язку держави утримувати дітей-сиріт (стаття 52) і тісно пов'язується з обов'язком піклування (батьків про дітей, повнолітніх дітей про непрацездатних батьків). Але у цілому національне законодавство чіткого визначення поняття "утриманство" не містить.