Конституції України ( 254к/96-ВР ), на думку суб'єкта права на конституційне подання, не передбачає такої підстави для звільнення судді з посади, як невідповідність займаній посаді. Крім того, Вища рада юстиції не може понизити кваліфікаційний клас судді, оскільки не надає його і не має повноважень щодо перевірки кваліфікації судді.
Прийняття рішення щодо кваліфікації і професійної кар'єри суддів Вищою радою юстиції суперечить і пункту 2(с) Рекомендацій Ради Європи щодо незалежності, ефективності та ролі суддів (1994 р.), де пропонується вирішувати це питання незалежним органом, члени якого повинні бути обрані суддівським корпусом. Таким органом, вважає суб'єкт права на конституційне подання, є кваліфікаційні комісії суддів, до складу яких входять переважно судді та представники органів виконавчої влади і наукових кіл.
З цим підходом не погоджується Голова Верховної Ради України. Він зазначив, що передбачені Законом України "Про кваліфікаційні комісії, кваліфікаційну атестацію і дисциплінарну відповідальність суддів судів України" ( 3911-12 ) повноваження щодо присвоєння суддям кваліфікаційного класу, пониження і позбавлення кваліфікаційного класу відповідними кваліфікаційними комісіями суддів "виходять за межі їх призначення (мети створення) і не відповідають частині третій статті 127 Конституції України ( 254к/96-ВР ), яка визначає лише можливість рекомендації кваліфікаційною комісією суддів громадянина України на посаду судді". Тому Вища рада юстиції була Законом наділена повноваженнями щодо пониження кваліфікаційного класу та прийняття рішення про невідповідність судді займаній посаді.
Голова Вищої ради юстиції виходив з того, що пунктом 3 частини першої статті 131 Конституції України ( 254к/96-ВР ) Вищій раді юстиції надано право здійснювати дисциплінарне провадження стосовно суддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів. Яких-небудь обмежень для Вищої ради юстиції щодо застосування різних видів дисциплінарних стягнень ця норма не встановлює. Серед передбачених статтею 32 Закону України "Про статус суддів" ( 2862-12 ) видів стягнень, що можуть застосовуватися до судді, є і пониження кваліфікаційного класу. Отже, будь-яких правових перешкод для застосування Вищою радою юстиції саме такого виду стягнення немає, а тому воно і передбачено пунктом 2 частини другої статті 37 Закону.
Конституційний Суд України наголошує, що положення пункту 2 частини другої статті 37 Закону віднесено лише до суддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів, здійснення дисциплінарного провадження стосовно яких є конституційним повноваженням виключно Вищої ради юстиції (пункт 3 частини першої статті 131 Конституції України ( 254к/96-ВР ). При цьому на суддів, які притягуються до дисциплінарної відповідальності, можуть бути накладені передбачені частиною другою статті 37 Закону види дисциплінарного стягнення, визначені відповідними положеннями Закону України "Про статус суддів" ( 2862-12 ), у тому числі стягнення у вигляді пониження кваліфікаційного класу. Це не супроводжується перевіркою кваліфікації судді, який вчинив дисциплінарний проступок, а є визначенням стягнення, що відповідає тяжкості саме проступку і особистості порушника. Отже, положення пункту 2 частини другої статті 37 Закону є таким, що не суперечить Конституції України ( 254к/96-ВР ).
Цілком правомірним є і те, що Вища рада юстиції наділяється повноваженням приймати рішення про встановлену в ході дисциплінарного провадження невідповідність судді займаній посаді, адже серед підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності передбачається також здійснення вчинків і дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності (статті 6, 31 Закону України "Про статус суддів" ( 2862-12 ).
Такі вчинки є порушенням присяги судді, згідно з якою суддя повинен "чесно і сумлінно виконувати обов'язки судді, здійснювати правосуддя, підкоряючись тільки закону, бути об'єктивним і справедливим" (частина перша статті 10 Закону України "Про статус суддів" ( 2862-12 ). Якщо за результатами дисциплінарного провадження Вища рада юстиції встановлює, що суддя Верховного Суду України або суддя вищого спеціалізованого суду вчинив такий дисциплінарний проступок, вона уповноважена прийняти рішення про невідповідність судді займаній посаді. Це рішення є підставою для внесення до Верховної Ради України подання про звільнення судді за порушення присяги.
З урахуванням викладеного Конституційний Суд України вважає, що положення частини третьої статті 37 Закону ( 22/98-ВР ), згідно з яким Вища рада юстиції правомочна за результатами дисциплінарного провадження приймати рішення про невідповідність судді займаній посаді, є таким, що не суперечить Конституції України ( 254к/96-ВР ).
Разом з тим Конституційний Суд України констатує, що наступне положення частини третьої статті 37 Закону ( 22/98-ВР ) про те, що Вища рада юстиції прийняте нею рішення про невідповідність судді займаній посаді може направити до органу, який обрав суддю, за своїм буквальним змістом означає, що таке рішення розглядається як особлива самостійна підстава для звільнення судді з посади, яка не передбачена частиною п'ятою статті 126 Конституції України ( 254к/96-ВР ). Тому зазначене положення Закону, яким фактично допускається законодавче розширення підстав звільнення судді з посади, Конституційний Суд України вважає таким, що не відповідає Конституції України ( 254к/96-ВР ).
На підставі викладеного та керуючись статтями 147, 150, 152 Конституції України ( 254к/96-ВР ), статтями 45, 51, 61, 63, 70, 73 Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ), Конституційний Суд України
вирішив :
1. Визнати такими, що відповідають Конституції України ( 254к/96-ВР ) (є конституційними), такі положення Закону України "Про Вищу раду юстиції" ( 22/98-ВР ):
1.1. Положення частини другої статті 1, за яким Вища рада юстиції є органом, відповідальним за прийняття "у межах своєї компетенції" рішень про дисциплінарну відповідальність прокурорів;
1.2. Положення частини четвертої статті 1, згідно з яким "Вища рада юстиції є юридичною особою";
1.3. Положення статті 48 "Апарат Вищої ради юстиції";
1.4. Положення другого речення частини першої статті 25: "Судові справи, розгляд яких не закінчено, надаються членам Вищої ради юстиції на їх вимогу для ознайомлення у зв'язку з виконанням доручень з перевірки конкретних справ Голови або заступника Голови Вищої ради юстиції";
1.5. Положення абзацу другого пункту 8 частини першої статті 18, згідно з яким "у разі порушення присяги особою, яка входить до складу Вищої ради юстиції за посадою, Вища рада юстиції приймає і направляє до органу, який її обрав чи призначив, рішення щодо доцільності продовження нею повноважень";
1.6. Положення пункту 4 частини першої статті 30, за яким до Вищої ради юстиції з пропозицією про прийняття подання про звільнення судді з посади може звернутися член Вищої ради юстиції;
1.7. Положення частини першої статті 31, згідно з яким Вища рада юстиції "за власною ініціативою вносить подання про звільнення суддів з посади до органу, який їх призначив або обрав";
1.8. Положення частини першої статті 32, згідно з яким "питання про звільнення судді з підстав, передбачених пунктами 4-6 частини п'ятої статті 126 Конституції України ( 254к/96-ВР ), Вища рада юстиції розглядає після надання кваліфікаційною комісією відповідного висновку або за власною ініціативою";
1.9. Положення пункту 2 частини другої статті 33, за яким Вища рада юстиції у разі прийняття рішення про визнання порушення суддею або прокурором вимог щодо несумісності їх посади із заняттям іншою діяльністю може "направити подання відповідним органам про звільнення їх з посади";
1.10. Положення пункту 2 частини другої статті 37, за яким Вища рада юстиції може накласти на суддів стягнення у вигляді "пониження кваліфікаційного класу";
1.11. Положення частини третьої статті 37, згідно з яким "Вища рада юстиції може прийняти рішення про невідповідність судді займаній посаді".
2. Визнати такими, що не відповідають Конституції України ( 254к/96-ВР ) (є неконституційними), такі положення Закону України "Про Вищу раду юстиції" ( 22/98-ВР ):
2.1. Положення пунктів 1, 2 частини першої статті 30, за якими до Вищої ради юстиції з пропозицією про прийняття подання про звільнення судді з посади можуть звернутися:
"1) народний депутат України;
2) Уповноважений Верховної Ради України з прав людини";
2.2. Положення статті 38, за якими підставою для відкриття дисциплінарного провадження є подання:
"1) народного депутата України;
2) Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини".
2.3. Положення частини третьої статті 37, згідно з яким Вища рада юстиції прийняте нею рішення про невідповідність судді займаній посаді може направити до органу, який обрав суддю, без подання про звільнення судді з посади.
3. Положення Закону України "Про Вищу раду юстиції" ( 22/98-ВР ), визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
4. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.
Рішення Конституційного Суду України підлягає опублікуванню у "Віснику Конституційного Суду України" та в інших офіційних виданнях України.
КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ