Конституційний Суд України зазначає, що відповідно до пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України, зокрема, судоустрій, судочинство визначаються виключно законами України. З огляду на це встановлення правових засад справляння судового збору – його об’єктів, розмірів ставок, умов і порядку справляння, підстав і порядку звільнення від справляння та повернення судового збору – належить до предмета виключного законодавчого регулювання відповідно до пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України. У Рішенні від 20 січня 2025 року № 2-р(II)/2025 Конституційний Суд України виснував, що „саме в законі має бути встановлений порядок визначення ставки судового збору, розмір якої забезпечить досягнення в конкретній цивільній справі справедливого балансу між публічним інтересом – отримання судового збору для фінансування здійснення правосуддя – та приватним – сплата домірного розміру судового збору“ (абзац перший підпункту 5.3 пункту 5 мотивувальної частини).
Відповідно до статті 1 Закону судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених Законом. Отже, судовий збір є цільовим платежем, що пов’язаний із наданням індивідуалізованої публічної послуги з розгляду справи судом і визначає фінансові умови доступу до правосуддя як передумову судового розгляду.
Установлення збору є загальноприйнятим інструментом регулювання у публічному праві [рішення Європейського суду з прав людини у справі Kreuz v. Poland від 19 червня 2001 року (заява № 28249/95), § 59; пункт 14.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду Латвійської Республіки у справі № 2022-05-01 від 17 лютого 2023 року]. Повноваження щодо встановлення судового збору належить до компетенції держави у сфері регулювання організації та порядку здійснення судочинства.
Отже, встановлення судового збору, зокрема його об’єктів, розмірів ставок, умов і порядку справляння, підстав і порядку звільнення від справляння та повернення судового збору, належить до виключної компетенції Верховної Ради України. Оскільки законодавче унормування судового збору, який є предметом конституційного контролю у цьому конституційному провадженні, безпосередньо стосується реалізації гарантованого частиною другою статті 55 Конституції України права кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, він має бути домірним, тобто його розмір та умови справляння не повинні становити для особи надмірного тягаря або створювати фактично нездоланні перешкоди для звернення до суду.