Конституційний Суд України враховує також практику Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях зазначав: „Беручи до уваги <…> принципи, встановлені у своїй практиці, Суд <…> підкреслює, що він ніколи не виключав можливості того, що інтереси належного здійснення правосуддя можуть обґрунтовувати встановлення фінансових обмежень для доступу особи до суду“ [рішення у справах Kreuz v. Poland від 19 червня 2001 року (заява № 28249/95), § 59; Tolstoy-Miloslavsky v. the United Kingdom від 13 липня 1995 року (заява № 18139/91), § 61 et seq.; Podbielski and PPU Polpure v. Poland від 26 липня 2005 року (заява № 39199/98), § 63; Weissman and Others v. Romania від 24 травня 2006 року (заява № 63945/00), § 35; Stankov v. Bulgaria від 12 липня 2007 року (заява № 68490/01), § 52].
У рішенні у справі Weissman and Others v. Romania від 24 травня 2006 року (заява № 63945/00) Європейський суд з прав людини зазначив: „Незважаючи на дискреційні повноваження, якими держава користується в цій сфері, Суд підкреслює, що обмеження доступу до суду є сумісним із пунктом 1 статті 6 лише за умови, що воно відповідає правомірній меті та існує обґрунтоване співвідношення (належний баланс) між використаними засобами та поставленою метою <…>. Зокрема, з огляду на принцип, згідно з яким Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або ілюзорні, а практичні й ефективні права, Суд повторює, що розмір судового збору, оцінений з урахуванням конкретних обставин справи, зокрема фінансових можливостей заявника та стадії провадження, на якій уведено це обмеження, є важливим чинником для визначення того, чи мала особа право на доступ до суду або ж чи не порушено самої суті цього права у зв’язку з надмірним розміром судового збору“ (§ 36, § 37).
Отже, обмеження доступу до суду або трибуналу „не буде сумісним із пунктом 1 статті 6, якщо воно не має правомірної мети та не забезпечено належного балансу між застосованими засобами та правомірною метою, якої мають досягти“ [рішення Європейського суду з прав людини у справі Kreuz v. Poland від 19 червня 2001 року (заява № 28249/95), § 55].