1. Будь-який акт насильницького зникнення розглядається як злочин, що триває, до тих пір, поки особи, що вчинили його, приховують відомості про долю і місцеперебування зниклої особи і поки не будуть з'ясовані відповідні факти.
2. Коли засоби правового захисту, передбачені в статті 2 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права ( 995_043 ), перестають діяти, дія строку давності стосовно актів насильницького зникнення зупиняється до поновлення дії цих засобів правового захисту.
3. Строк давності в тих випадках, коли він передбачений стосовно актів насильницького зникнення, повинен бути тривалим і відповідним тяжкому характеру цього злочину.