1. Витрати на зворотну подорож мігранта, якого було запрошено згідно з планом, що здійснюється під контролем уряду території імміграції, і який зобов'язаний покинути місце роботи з незалежних від нього причин і якого не можна, на підставі державного законодавства, призначити на інше місце роботи, на яке він має право, регулюються таким чином:
a) витрати на зворотну дорогу мігранта і осіб на його утриманні в жодному разі сам мігрант не платить;
b) додаткові двосторонні угоди визначають метод покриття витрат на зворотну дорогу;
c) у будь-якому разі, навіть якщо двостороння угода не містить жодного положення щодо цього питання, у відомостях, які надаються мігрантам під час вербування, зазначається особа чи установа, яка бере на себе витрати, пов'язані з поверненням у випадках, згаданих в цій статті.
2. Компетентний орган влади території еміграції звільняє від сплати митних зборів під час прибуття:
a) особисте майно;
b) переносні ручні інструменти і переносне обладнання такого типу, що звичайно працівники застосовують для виконання свого особливого роду занять, яке перебуває у власності та користуванні цих осіб значний час і яке вони збираються використовувати в своїй роботі.