Рекомендація щодо інспекції праці в сільському господарстві N 133
Генеральна конференція Міжнародної організації праці,
що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці і зібралася 4 червня 1969 року на свою 53-ю сесію,
постановивши прийняти ряд пропозицій щодо інспекції праці в сільському господарстві, що є четвертим пунктом порядку денного сесії,
вирішивши надати цим пропозиціям форму рекомендації, яка доповнює Конвенцію 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві,
ухвалює цього двадцять п'ятого дня червня місяця тисяча дев'ятсот шістдесят дев'ятого року нижченаведену рекомендацію, яка буде називатися Рекомендацією 1969 року щодо інспекції праці в сільському господарстві:
1. Коли дозволяють національні умови, функції інспекції праці в сільському господарстві повинні бути розширені, з тим щоб включати співпрацю з компетентними технічними службами з метою надання допомоги сільськогосподарському виробнику, незалежно від його статусу, для поліпшення його господарства та умов життя і праці працюючих в ньому осіб.
2. За умови дотримання положень, передбачених в пункті 3 статті 6 Конвенції 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, інспекція праці в сільському господарстві може брати участь у застосуванні законоположень у таких галузях:
a) професійна підготовка працівників;
b) соціальні служби в сільському господарстві;
c) кооперативи;
d) обов'язкове шкільне навчання.
3. 1) Як правило, на інспекторів праці не повинні покладатися функції примирення або арбітражу трудових спорів.
2) Коли у сільськогосподарському секторі не існує спеціальних органів для цього, інспекторам праці може бути доручено тимчасове виконання функцій примирення.
3) У випадку, передбаченому в пункті 2 цього параграфа, компетентний орган влади повинен вживати заходів, відповідно до положень національного законодавства та ресурсів департаменту праці відповідної країни, з метою поступового звільнення інспекторів праці від виконання таких функцій для того, щоб вони могли присвячувати більше часу безпосередньо інспекційній роботі на підприємствах.
4. Інспектори праці в сільському господарстві повинні знайомитися з умовами життя і праці в цьому секторі діяльності і володіти знаннями в економічній і технічній галузях праці в сільському господарстві.
5. Кандидати на керівні посади в інспекції праці в сільському господарстві повинні мати відповідну професійну або академічну кваліфікацію чи володіти великим практичним досвідом в галузі адміністрації праці.
6. Якщо рівень освіти в країні дозволяє, то кандидати на інші посади в інспекції праці в сільському господарстві (заступники інспекторів, молодші співпрацівники і т. п.) повинні мати закінчену середню освіту, доповнену, в міру можливості, відповідною технічною підготовкою, чи володіти достатнім адміністративним або практичним досвідом в галузі праці.
7. У країнах з недостатньо розвиненою системою освіти особи, які призначаються на посаду інспекторів праці в сільському господарстві, повинні мати принаймні деякий практичний досвід в галузі сільського господарства або виявляти інтерес і мати відповідні здібності до виконання таких функцій. Вони повинні якнайшвидше пройти належну підготовку на виробництві.
8. Центральний орган інспекції праці повинен давати інспекторам праці в сільському господарстві відповідні вказівки з тим, щоб вони могли однаково виконувати свої завдання по всій країні.
9. Діяльність інспекторів праці в сільському господарстві в нічний час має бути обмежена тими питаннями, які не можуть бути ефективно проконтрольовані в денний час.
10. Одним з видів співпраці працівників інспекції праці в сільському господарстві з роботодавцями та працівниками або їхніми організаціями (де такі існують) може бути використання в сільському господарстві комітетів з питань гігієни і техніки безпеки, до складу яких входять представники роботодавців і працівників.
11. Передбачена статтею 17 Конвенції 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві участь органів інспекції праці в сільському господарстві в проведенні превентивного контролю нових установок, нових матеріалів або речовин і нових процесів обробки чи переробки продуктів, які можуть становити загрозу здоров'ю працівників або безпеці праці, повинна охоплювати попередню консультацію з інспекції праці щодо:
a) пуску в хід цих установок і використання цих матеріалів, речовин і процесів;
b) планів будь-якої установки, в якій мають застосовуватись небезпечні машини або шкідливі для здоров'я працівників або небезпечні процеси виробництва.
12. Роботодавці повинні створювати інспекторам праці в сільському господарстві всі необхідні умови, включаючи у відповідних випадках користування приміщеннями, щоб дати їм можливість розмовляти з особами, які працюють на підприємстві.
13. У щорічних доповідях, оприлюднюваних центральним органом інспекції, крім питань, перелічених у статті 27 Конвенції 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, можуть також розглядатися такі проблеми, в тій мірі, в якій вони входять до кола ведення цього органу влади:
a) статистичні дані щодо трудових спорів у сільському господарстві;
b) визначення проблем, пов'язаних із застосуванням законоположень і прогресу, наявного щодо розв'язання таких проблем;
c) пропозиції з метою поліпшення умов життя і праці в сільському господарстві.
14. 1) Члени Організації повинні організовувати або заохочувати просвітницькі кампанії з метою інформування заінтересованих сторін, шляхом використання всіх відповідних засобів, щодо застосовних законоположень та необхідності їх суворого виконання, а також щодо небезпеки, яка може становити загрозу життю або здоров'ю осіб, які працюють на сільськогосподарських підприємствах, та щодо найбільш підхожих засобів її усунення.
2) Такі просвітницькі кампанії можуть, з урахуванням національних умов, включати:
a) використання послуг сільських організаторів або інструкторів;
b) розповсюдження плакатів, брошур, періодичних видань і газет;
c) організацію показу кінофільмів і радіо- та телепередач;
d) організацію виставок і показу практичного застосування правил гігієни праці і техніки безпеки;
e) включення предметів гігієни праці і техніки безпеки, а також інших відповідних предметів до програми викладання сільських і сільськогосподарських шкіл;
f) організацію бесід для працюючих у сільському господарстві осіб, яких стосується введення нових методів праці або нових матеріалів або речовин;
g) участь інспекторів праці в сільському господарстві у здійсненні програм робочої освіти;
h) організацію лекцій, дискусій і семінарів, а також змагань з видачею премій.
"Міжнародне законодавство про охорону праці", Конвенції та рекомендації МОП, Київ, 1997 р.