Професійна компетентність
1. Започаткування та ведення діяльності страхового посередника повинно відповідати професійним вимогам, викладеним у пунктах з 2 по 5.
2. Страхові посередники повинні володіти загальними, комерційними та професійними знаннями та навичками. Якщо потрібно, держави-члени вимагають інший рівень знань та навичок від категорії посередників, зазначених у статті 3. Рівень таких знань та навичок визначається державами-членами. Такі рівні та їх практичне застосування можуть також визначатись та відповідно коригуватись визнаними державою-членом професійними організаціями.
За умови здійснення нагляду державами-членами, такі рівні та їхнє практичне застосування може також визначатись і підлягати коригуванню страховою компанією, яка бере на себе відповідальність за діяльність, яка ведеться категорією посередників, визначеною в пункті 1 (b) статті Директиви 77/92/ЄЕС ( 994_284 ).
3. Страховий посередник повинен мати поліс страхування професійної відповідальності чи іншу подібну гарантію щодо відповідальності, що випливає з професійної недбалості, якщо тільки таке страхування ще не надано страховою компанією чи іншою організацією, найманим працівником якої він є чи від імені якої він уповноважений діяти.
4. Страховий посередник повинен мати добру репутацію. Він не може бути раніше оголошений банкрутом, якщо тільки його не було реабілітовано відповідно до його національного законодавства.
5. Від страхових посередників, визначених в пункті 1 (a) статті 2 Директиви 77/92/ЄЕС ( 994_284 ), можуть вимагати, щоб вони мали належний фінансовий стан. Рівень і форма необхідного капіталу визначаються державами-членами.