Загальні принципи - це ключові положення кодексу, які мають найважливіше значення. Вони є пріоритетними та значно важливіші за деталізовані принципи, що випливають з них, та які є лише їх тлумаченням.
Саме загальні принципи забезпечують відповідність основній меті кодексу; зміст кодексу повинен бути зрозумілим та інтерпретуватися у світлі загальних принципів, а не тільки з посиланням на зміст різних додаткових принципів.
A. Перший загальний принцип підкреслює важливість цього аспекту тлумачення кодексу. Він нагадує, що будь-яка операція на ринку цінних паперів повинна проводитися у відповідності з правилами та практикою в кожній державі, розробленими для забезпечення належної роботи ринків, принципами даного кодексу, який доповнює або зміцнює такі правила та досвід.
B. Другий загальний принцип полягає в тому, що інформація, що надається вкладникам, повинна бути повна та точна, оскільки недостатність знань є джерелом недоліків на будь-якому ринку.
Якщо інформація не надається, або якщо вона неповна чи неправильно тлумачиться тими, кому вона призначена, або якщо вона навмисно є необ'єктивною чи неточною, зареєстровані ціни можуть легко стати цілком штучними і ринок може припинити виконувати свою роль. Отже, багато принципів у другій частині були розроблені для вирішення цієї проблеми (додаткові принципи від 7 до 15).
Потреба в належно розповсюдженій інформації охоплює широке коло ситуацій, таких різноманітних як випуск або передача цінних паперів. У цьому зв'язку також були зроблені пропозиції до Директив (включно пропозицію щодо правил допуску до котирування).
C. Третій загальний принцип стосується рівності по відношенню до акціонерів. Незважаючи на деяку критику, Комісія зайняла позицію, що повинен бути збережений принцип рівності у відносинах, та ілюструє його застосування двома додатковими принципами, з акцентом, в основному, на особливому зобов'язанні розкривати інформацію.
Додатковий принцип 17 зазначає рівність по відношенню до інших акціонерів, якщо передається контрольний пакет, але визнає, що захист таких акціонерів міг би досягатися іншими засобами; тут береться до уваги чинний у Німеччині закон, що обмежує повноваження основного акціонера. Важливо зрозуміти, що основний принцип рівності акціонерів виходить далеко за сферу дії цього кодексу. Немає обмежень, навіть у кодексі, щодо передачі пакетів акцій або деяких додаткових принципів у другій частині, що можуть посилатися на цей принцип, таких як використання нерозкритої інформації на шкоду тим, хто не має доступу до неї, або поділ ринків, що робить можливим надання пільг певним покупцям або продавцям цінних паперів стосовно інших.
Очевидно, можна зазначити лише декілька ситуацій, яких такий принцип міг би стосуватися; будь-яка спроба надавати більш детальний список випадків, в яких цей принцип включав би ризик залишити лазівку, яка б можливо згодом була використана.
Цей принцип встановлює підхід та тенденцію проведення певних операцій.
D. Четвертий, п'ятий та шостий загальні принципи більше детально стосуються певних категорій осіб, важливість ролі яких у реалізації цілей кодексу є безсумнівною, а саме членів наглядових рад компаній, директорів компаній і менеджерів компаній (принцип 4), фінансових посередників та осіб, професійно залучених до операцій з цінними паперами (принципи 5 і 6).
Четвертий загальний принцип спочатку зазначає, що кодекс застосовується, зокрема, до членів наглядових рад компаній, директорів компаній та менеджерів компаній, і потім зазначається більш детально їх обов'язок утримуватися від будь-яких дій, здатних зашкодити належному функціонуванню ринку щодо їх цінних паперів або зашкодити іншим акціонерам.
Неналежна робота на ринку з цінними паперами компанії директорів або менеджерів - термін, що потребує тлумачення в широкому сенсі, оскільки можуть бути випадки бездіяльності, що варті осуду, чи значно більше, ніж така діяльність.
П'ятий загальний принцип рекомендує, щоб особи, які професійно зайняті в біржових операціях, або принаймні всі "особи, які регулярно зайняті на ринках цінних паперів", уникали ризикувати, шукаючи швидкого та нечесного прибутку, надійністю та ефективністю ринку, що полягає в їх інтересах сприяти цьому.
Конфлікти інтересів, що можуть виникати, наприклад, в різних відділах банку, через різноманітність завдань, які повинен виконувати банкір для своїх різних клієнтів, призвели до формулювання шостого загального принципу.
Припускаючи, що дуже важко встановити точні межі стосовно свободи дій, необхідно підкреслити, що повинні бути знайдені шляхи та засоби для уникнення такого роду конфліктів. Приклад покаже, наскільки важко визначити сферу дії цього правила: чи потрібно зберігати конфіденційну інформацію настільки секретною в банківській установі, що було б неправильно радити проти інвестиції (не кажучи, чому інвестиція була б погана), коли б ціль полягала не в отриманні прибутків, а в уникненні втраті. У такому випадку, банкір повинен бути вільний надати таку інформовану пораду клієнту, і це насправді видається обгрунтованим рішенням; однак, тільки практика покаже чи таке тлумачення додаткового принципу 8 може стати причиною помилки, і чи слід підсилити рекомендацію Комісії з цього конкретного питання.