Взаємне визнання
1. Якщо для доступу до онлайн-послуги, яку надає орган публічного сектора онлайн у будь-якій державі-члені, національне право або адміністративна практика вимагають електронної ідентифікації за допомогою засобів електронної ідентифікації та автентифікації, засоби електронної ідентифікації, випущені в іншій державі-члені, визнає перша держава-член для цілей транскордонної автентифікації тієї онлайн послуги за умови дотримання таких умов:
(a) засоби електронної ідентифікації випускають за схемою електронної ідентифікації, внесеною у список, що його опублікувала Комісія відповідно до статті 9;
(b) рівень надійності засобів електронної ідентифікації відповідає рівню надійності, який вимагає відповідний орган публічного сектора для доступу до такої послуги онлайн в першій державі-члені, або вищий, ніж такий рівень, за умови відповідності рівня надійності засобів електронної ідентифікації рівню надійності «істотний» або «високий»;
(c) відповідний орган публічного сектора використовує рівень надійності «істотний» або «високий» для доступу до такої послуги онлайн.
Таке визнання здійснюють не пізніше ніж через 12 місяців після опублікування Комісією списку, зазначеного в пункті (а) першого підпараграфа.
2. Засіб електронної ідентифікації, який випускають за схемою електронної ідентифікації, внесеною у список, що його опублікувала Комісія відповідно до статті 9, і який відповідає рівню надійності «низький», можуть визнати органи публічного сектора для цілей транскордонної автентифікації послуг, які надають такі органи онлайн.